Спецпроект

На реставрацію "Церкви Спаса на Берестові" виділили 9 мільйонів. ФОТО

Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник 6 листопада за результатами тендеру уклав угоду з ТОВ "Спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича майстерня "Україна-Реставрація" на реставраційно-консерваційні роботи та пристосування пам’ятки архітектури "Церква Спаса на Берестові". Вартість угоди склала 9,14 млн грн.

Про це пишуть nashigroshi.org.

Згідно з техзавданням стан пам’ятки визначений як частково аварійний: зафіксовані підвищена вологість стін та склепінь споруди, замокання фундаментів від поверхневих вод.

У церкві повинні до кінця року замінити покриття, влаштувати гідро- і пароізоляцію, провести біо- та вогнезахисну обробку дерев’яних конструкцій, уражені частини укріпити або протезувати, замінити мідне покриття даху, куполів, бань та барабанів з влаштуванням нової системи водовідводу, організувати тимчасовий водовідвід для зливових вод, ліквідувати просідання відмостки, здійснити профілактичний ремонт мереж електроосвітлення даху. Окрім того мають відреставрувати ікони на главках і хрести, а також позолотити бані і хрести.

Церква Спаса на Берестові

Церква Спаса на Берестові – пам’ятка архітектури XI–XII ст. Під Берестовим мається на увазі давня історична місцевість Києва, княже село на території нинішніх парку Слави і частково – Києво-Печерської лаври. Церква розташована за межею фортечних мурів лаври, проте входить до складу Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника. Побудована у період правління Володимира Мономаха, після зруйнування Києва у 1240 р. тривалий час була в занепаді, однак у 1640–1644 роках зусиллями Київського митрополита Петра Могили була відбудована у стилі українського бароко і заново розписана. На початку XIX ст. прибудована триярусна дзвіниця в стилі класицизму. Частина фундаментів законсервована. У храмі збереглися фрагменти фресок XII ст. і розписи XVII ст.

Теми

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.