АНОНС: конференція про історію профспілкового й лівого руху

2-3 листопада в Києві відбудеться міжнародна конференція "Нові профспілки й демократичні ліві: історичне коріння та ідейні орієнтири".

"Традиції боротьби за демократичні та соціалістичні цінності нерозривно пов'язані з історією робітничого і профспілкового руху, - йдеться в анонсі конференції. - Нам необхідно
згадати і переосмислити досвід робітника і лівого руху, щоб зрозуміти і сформулювати свою політичну й історичну місію на сучасному етапі".

Організатори вважають за необхідне продовжити дискусію про історію робітника, профспілкового і демократичного рухів, їх сучасний стан та перспективи розвитку.

Ілюстрація з анонсу заходу

Серед іншого, на конференції планується обговорення наступних питань, пов'язаних з історією профспілкового руху:

Соціалістичні ідеї і рух трудящих у XIX - поч. XX століть (Драгоманов, українські анархісти і ліві соціалісти-революціонери, емігрантські "партійні школи" в Італії, селянський і робітничий спротив більшовицькому режиму)

Незалежний соціалізм проти сталінізму й капіталізму (есерівська еміграція, антисталінський комунізм, троцькістська опозиція, переслідування робітничих і лівих активістів в УРСР 1950-80 рр., 1968 рік у Франції, пострадянські анархо-синдикалісти)

Проблеми вивчення історії лівого та робітничого руху (Лев Камєнєв, український Троцький, російська революція 1910-20-х, ПОУМ у Громадянській війні в Іспанії тощо).

Також на конференції йтиметься про сучасні проблеми лівого і профспілкового руху.

Організатори: Конфедерація вільних профспілок України, Конфедерація праці Росії, Білоруський конгрес демократичних профспілок, Конфедерація профспілок Грузії, журнал соціальної критики "Спiльне" та інші.

Контакти організаторів: kyiv.labour2013@gmail.com

Дивіться також: "Короткий нарис українського марксизму"

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.