У Гданську встановили червоноармійця-ґвалтівника. ФОТО

На алеї Перемоги у Гданську (Польща) встановили бетонний пам'ятник - солдат у шоломі з червоноармійською зіркою збирається ґвалтувати жінку в цивільному.

Про це повідомило Trojmiasto.pl.

Персонажі скульптури мають натуральні розміри. Однією рукою ґвалтівник тримає свою жертву за волосся, іншою - пістолет, яким погрожує жінці.

Виготовлений у стилі "соціалістичного реалізму" монумент установив (без дозволу міської влади) студент місцевої Академії мистецтв Єжи-Богдан Шумчик.

Скульптор назвав свій твір "Komm Frau", що німецькою означає "Пішли, жінко". Як стверджує видання, цими словами радянські солдати зверталися до жінок, яких хотіли зґвалтувати . Очевидно, йдеться про радянський наступ у Східній Прусії [нині Калінінградська область РФ і північна Польща - ІП].

Фото: trojmiasto.pl

Скульптор встановив свою роботу на постаменті соціалістичного пам'ятника визволителям Гданська - танку Т-34.

На таких танках узимку 1945 року війська Другого Білоруського фронту Червоної армії разом із польськими союзниками вели бої з німцями за Данциґ-Гданськ, який після війни увійшов до складу соціалістичної Польщі.

Зірка і погони

Встановлену в часи Польської Народної республіки "тридцятьчетвірку" регулярно розмальовували і обписували антикомуністичними гаслами. Але "контр-скульптуру" розмістили біля танку вперше, повідомляє видання.

"Скульптура присвячена історичній правді, - зазначив автор пам'ятника. - Йдеться про долю жінки під час війни".

За словами Шумчика, він "не є русофобом" і не цікавиться політикою, тільки мистецтвом.

"Хотів показати цим твором, що досі є люди, які знають і пам'ятають історію, - сказав він. - Знаю, що скульптура вульгарна  і може бути сприйнята погано, але такою є історія".

 

Скульптура виготовлена і встановлена коштом автора. Шумчик зізнався, що планував поставити її - теж без офіційного дозволу - біля Бранденбурзьких воріт у Берліні, але не мав коштів на перевезення.

Скульптура не простояла й доби. Вранці про її появу міській поліції повідомила "обурена характером монументу" мешканка Гданська. Міська влада прибрала бетонного гвалтівника і його жертву.

Нагадаємо, в червні 2011 року у столиці Болгарі Софії невідомі розмалювали пам'ятник бійцям Третього Українського фронту, зобразивши їх у вигляді персонажів західної мас-культури.

Дивіться також: "Навіщо я народилася дівчинкою?" Спогади зґвалтованої німкені"

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.