Спецпроект

У Сухумі відкрився музей історії зарубіжних абхазів

У столиці невизнаної республіки Абхазія відкрився Музей історії зарубіжних абхазів імені Омара Бейгуаа.

Про це повідомляє rus.ruvr.ru.

Музей розташований у будинку № 9 по вулиці Чачба. Тут зібрані старовинні фотопортрети абхазів з діаспор, численні фотознімки, що зафіксували різні моменти життя співвітчизників за кордоном, книги, видані в Туреччині, які розповідають про життя абхазьких махаджіров в різні століття, карти, що відображають зміни етнодемографічної ситуації , і багато іншого.

Одна з кімнат цілком присвячена життю і творчості Омара Бейгуаа: тут його мармуровий бюст, особисті речі, рукописи, твори, фотоматеріали.

Омар Бейгуаа - абхазький поет, який жив і писав в Туреччині.

Теми

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.