Спецпроект

Борис Гройс відмовив Київському бієнале

Мистецтвознавець і куратор Борис Гройс відмовився від курирування Дискусійної платформи Другого Київського бієнале "Арсеналє 2014", пояснивши це рішення сконцентрованістю вітчизняної арт-спільноти виключно на внутрішньоукраїнських реаліях.

Про це пише artukraine.com.ua.

Свою позицію куратор роз'яснив у відкритому листі на ім'я директора Мистецького Арсеналу Наталії Заболотної:

"Наталі Заболотній

директору Мистецького Арсеналу

від Бориса Гройса

Дорога Наталія,

Як я вже сказав у своєму інтерв'ю, мені видається, що можна брати участь в мистецькому проекті тільки в тому випадку, якщо відчуваєш себе в цьому проекті комфортно. На жаль, я відчуваю себе некомфортно в проекті Другого Київського Бієнале, оскільки у мене все більш складається враження, що українська художня сцена повністю сконцентрована на своїх внутрішніх проблемах, і тому я не бачу можливості організувати серйозну інтернаціональну дискусійну програму в таких умовах. Перш за все, це було б некоректно по відношенню до запрошених учасників, оскільки у мене виникла впевненість, що їх не вислухають і не зрозуміють, від них будуть тільки чекати реакції на внутрішньоукраїнські дискусії.

Тому цим листом я складаю з себе зобов'язання з організації дискусійної платформи в рамках Другої Київської Бієнале і анулюю укладений між нами договір.

Я шкодую, що мені довелося прийняти таке рішення. Це рішення ніяк не означає, що я приєднуюся до заклику бойкотувати Бієнале. Навпаки, я вважаю такий заклик неправильним і шкідливим для художньої системи. Я вдячний Вам за ваше запрошення і за довіру, яку Ви мені надали. Просто я не бачу для себе особисто можливості організувати в Києві платформу, відповідну моїм уявленням про відповідальну і раціональну дискусію.

З повагою,

Борис Гройс"

Заклики до бойкоту Бієнале з'явились після скандалу в Мистецькому Арсенале, пов'язаного зі знищенням картини Володимира Кузнєцова "Коліївщина: Страшний суд" директором, Наталією Заболотною.

Сама пані Заболотна не визнає слушності звинувачень у вандалізмі та цензурі у зв’язку з замалюванням мурала Володимира Кузнєцова напередодні відкриття виставки "Велике і Величне", пише life.pravda.com.ua. Про це вона заявила у відкритому листі:

"Мені дуже прикро, що хтось із Вас сприймає Київську бієнале як проект винятково Мистецького Арсеналу, а бойкот Бієнале – як інструмент тиску на Арсенал", - прокоментувала Заболотна.

"У кожній оселі, як ми знаємо, трапляються конфліктні ситуації, але вистоює та родина, члени якої мають мудрість досягати компромісу. Давайте ж і ми прагнути єднання, а не розбрату, адже у справі розбудови українського мистецтва перед нами стоїть іще так багато важливих завдань", - написала директорка "МА" і закликала до діалогу.

Теми

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.