Спецпроект

"Живий" музей відправився по забутій залізничній гілці у Львові

Друге життя історичній залізниці повернули львів'яни - у місті запрацював маршрут, який обслуговує раритетний паровоз серії Л 3535 з двома пасажирськими вагонами.

Про це пише ukrinform.ua.

"Подорож по історичній залізниці здійснили львів'яни. Тут по забутій гілці за маршрутом Залізничний вокзал - Підзамче - парк "Знесіння" - Підзамче відправився раритетний паровоз серії Л 3535 з двома пасажирськими вагонами", - розповіла начальник відділу культури львівської міськради Ірина Подоляк.

За її словами, за останні 50 років у Європі набув широкого розвитку громадський рух за збереження та подальшу експлуатацію малозавантажених, а також так званих відмираючих залізничних гілок з використанням відреставрованих технічних засобів, що мають історичну цінність. Особливо це стосується регіонів з великим туристично-рекреаційним потенціалом. До того ж, організація регулярних поїздок з використанням старих залізничних шляхів та технічних засобів-раритетів дає можливість отримати категорію об'єктів технічної спадщини - з включенням їх в міжнародні туристичні реєстри та залученням коштів Євросоюзу для подальшого розвитку малих залізниць.

Маршрут представили в рамках міжнародного семінару "Можливості впровадження концепції "Живого музею технічної спадщини" на малозавантажених залізничних гілках".

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.