АЗАРОВ І РИБАК ВІДКРИЛИ БЮСТИ РАДЯНСЬКИМ ПАРТИЗАНАМ У КИЄВІ

Прем'єр-міністр Микола Азаров і голова Верховної Ради Володимир Рибак відкрили погруддя командирів партизанських загонів УРСР в часи німецько-радянської війни - Сидора Ковпака та Олексія Федорова - у парку Вічної Слави у Києві.

Про це повідомляє "Урядовий кур'єр".

Відкриття погрудь і покладання квітів відбулося з нагоди Дня партизанської слави (22 вересня), встановленого указом президента Леоніда Кучми у 2001 році.

В урочистостях також узяли участь голова Київської міськдержадміністрації Олександр Попов, голова Київської облдержадміністрації Анатолій Присяжнюк, ветерани, представники громадськості.

"Розбудові Алеї Слави у київському Парку Вічної Слави голова уряду приділяє особливе значення, - повідомляє прес-служба прем'єра. - Микола Азаров запевняє, що це питання обов'язково буде вирішене до 70-річчя Великої Перемоги".

Алею Воїнської Слави планується відкрити у парку Вічної Слави (на Печерську, біля могили Невідомого Солдата і Музею пам'яті жертв голодоморів) до 2015 року. Рішення про її створення прийнято ВР і президентом Януковичем у 2012-му.

Спершу планується встановити вхідну стелу і 14 пам'ятних бюстів двічі Героям СРСР, які народилися в Україні або брали участь у її визволенні від нацистів. Загалом передбачається встановлення 40 пам'ятних бюстів. Вже встановлено погруддя льотчикам Івану Кожедубу, Григорію Береговому та Амет-Хан Султану.

Упродовж наступного року, до святкувань 70-ти перемоги над нацистською Німеччиною, планується установити бюсти генерал-полковника артилерії Василя Петрова, генерал-полковника танкових військ Андрія Кравченка, маршала Радянського Союзу Петра Кошового, генерал-лейтенанта Семена Козака та інших.

Зазначимо, що в парку Вічної Слави з 1957 року існує Алея Полеглих Героїв, де поховані 34 бійці Червоної армії, які відзначилися під час оборони і визволенні Києва в 1941 і 1943 роках.

Дивіться також: 

"Красные партизаны Украины, 1941-1944". Правда про радянське підпілля"

Олексій Федоров і Корюківська трагедія. ДОКУМЕНТИ

Карпатський рейд Ковпака і загибель комісара Руднєва. Як це було

Інші матеріали за темою "Партизани"

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.