Спецпроект

ПЕРШИЙ ЛАУРЕАТ ПРЕМІЇ ВОЗНИЦЬКОГО - З ПОЛТАВЩИНИ

Першу музейну премію імені Бориса Возницького отримав науковий співробітник Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішні Олесь Пошивайло.

Про це повідомляє iPress із посиланням на LB.ua.

Премія "За вагомий особистий внесок у розвиток музейної справи" покликана вшанувати пам'ять мистецтвознавця, директора Львівської галереї мистецтв Бориса Возницького (1926-2012), а також нагородити і надихнути музейне товариство.

Першим володарем премії став Олесь Пошивайло - провідний науковий співробітник Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішні.

На церемонії Пошивайлу вручили пам'ятну нагороду (статуетку, що являє собою ажурну колону з полірованої сталі, складену з літер прізвища Бориса Возницького та логотипу премії) і грошовий приз у розмірі 20 тисяч грн.

Крім Олеся Пошивайла, на здобуття премії були висунуті 10 номінантів, cеред них - гендиректор Національного музею мистецтв імені Ханенків Віра Виноградова і директор Дніпропетровського національного історичного музею імені Яворницького Надія Капустіна.

"Хотілося б зазначити, що голосування не було одноголосним і думки членів експертної ради розділилися, - розповів президент Українського Національного комітету Міжнародної Ради Музеїв і глава експертної ради премії Сергій Лаєвський. - Потім ми вивчали досьє кожного з них, спілкувалися особисто, але в результаті змогли визначити переможця".

"Вже два покоління нашої родини працюють в музеях України, - розповів лауреат нагороди. - Мені хотілося зберегти гончарну столицю в Опішні і гончарну спадщину України в цілому для майбутніх поколінь. Колективом ми зібрали [в Опішні] колекцію з 50 тисяч предметів кераміки, яка сьогодні є найбільшою в Україні".

Нагадаємо, премія Бориса Возницького була заснована Національною культурно-мистецьким і музейним комплексом "Мистецький Арсенал" та Благодійним фондом "Мистецький Арсенал" у березні 2013 року.

Премією відзначаються співробітники музеїв, дослідники, науковці, збирачі-ентузіасти, які своєю діяльністю Цсприяли виявленню, фіксації, збереженню та популяризації національної культурної спадщини, формуванню та збереженню музейних колекцій, створенню новітніх експозицій, реалізації освітніх проектів, застосуванню інноваційних форм діяльності, інституалізації та популяризації музейної сфери.

Оголошення лауреата (одного) та вручення премії відбувається раз на два роки, починаючи з 2013 року. Лауреату вручатиметься диплом та грошова частина премії (20 000 грн).

На здобуття премії можуть бути висунуті окремі особи, які своєю діяльністю сприяли формуванню та збереженню музейних колекцій, створенню новітніх експозицій, реалізації освітніх проектів, застосуванню інноваційних форм діяльності, інституалізації та популяризації музейної сфери тощо.

Дивіться також:

Інші матеріали за темою "Премії"

Борис Возницький: "За 30 років ми зібрали артефактів на 17 млрд євро"

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.