Спецпроект

Садибу Мурашка у Києві перетворять на артцентр

У Києві садибу Мурашка, яка заходиться за адресою М.Житомирська 12а, 12б, 14а, 14б, передадуть на баланс міста та перетворять на артцентр. Про це журналістам повідомив депутат Київради, секретар постійної комісії з власності Павло Тесленко.

Про це пише УНН.

"Садибу Мурашка передадуть на баланс департаменту культури, який має кошти, щоб зробити там реконструкцію. Врешті, ця будівля набуде того вигляду, який вона мала в кращі часи… Таке рішення було прийнято на комісії (постійної комісії Київради з власності – ред.), будуть готуватись певні папери, певні юридичні процедури. Я думаю, що передача буде найближчим часом, мабуть 2-3 тижні", - повідомив П.Тесленко.

За словами депутата, в майбутньому садибу Мурашка планують перетворити на артцентр, а також проводити культурні заходи.

"Я вважаю, що проект дуже вдалий, і через певний час ми побачимо його результати. Проект передбачає, щоб там проводили культурні заклади, буде зроблено артцентр", - зазначив депутат.

Коли саме почнеться ремонт і скільки грошей потрібно на відновлення та реконструкцію садиби, депутат не повідомив, однак зазначив, що "ці гроші в бюджеті".

"Спочатку його треба передати на баланс, потім буде розроблено проект, після проекту буде пройдена експертиза, бо це реконструкція і реставрація. Після того, як буде пройдена експертиза, виділять кошти", - пояснив П. Тесленко.

Будинки кінця ХІХ ст., у яких жив та працював відомий художник Олександр Мурашко, внесені до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, а також є пам’ятками історії, архітектури та містобудування місцевого значення.

В жовтні 2012 року за умисне знищення історичної пам’ятки ХІХ століття – житлової садиби родини художників Мурашків, прокуратура Шевченківського району Києва порушила кримінальну справу стосовно посадовців ТОВ "Пантеон-Інвест" та ТОВ "Вестіга" за ч. 2 ст. 298 КК України - знищення, руйнування або пошкодження пам’яток – об’єктів культурної спадщини історії.

В січні державна виконавча служба Шевченківського райуправління юстиції виконала рішення господарського суду та склала акт з Київрадою повернула у комунальну власність 0,38 га землі, на якій розташовані житлові будинки садиби.

Активісти неодноразово вимагали взяти на баланс міста садибу Мурашка, однак на сесії Киівради 22 травня за відповідне рішення проголосували тільки 21 депутат зі 120.

Вночі 28 червня в садибі трапилась пожежа, вогнем частково пошкоджено перекриття з 2 по 4 поверхи та знищено покрівлю будинку.

Теми

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.