На Дніпропетровщині вшанували загиблих під час вибуху "Дніпрогесу"

У Нікополі (Дніпропетровська область) вшановали пам’ять загиблих під час підриву греблі "Дніпрогесу".

Акція відбулася у старій частині міста, біля пам’ятного знаку "Жертвам політичних репресій в Україні", повідомляє Радіо Свобода.

За даними організаторів, рівно 72 роки тому, 18 серпня 1941 року, на виконання наказу Сталіна, підрозділом НКВД було підірвано греблю "Дніпрогесу".

Про підрив греблі не було попереджено ні населення й установи міста Запоріжжя, ні населення інших міст і сіл, розташованих на берегах нижче за течією Дніпра, ні навіть командування Південного фронту, відступаючі військові частини якого переправлялись через Дніпро та були розташовані у дніпровських плавнях.

В результаті вибуху 20 тонн вибухівки в греблі з’явився пролом: гігантська хвиля води з великою швидкістю пройшлася плавнями Великого Лугу [зараз ця територія переважно затоплена водосховищем Каховської ГЕС - ІП] і забрала життя у понад 120 тисяч людей – мешканців прибережних міст і сіл, біженців, поранених з медсанбатів, військових.

Упродовж 40 років радянська влада офіційно заявляла, що "Дніпрогес" знищили німці.

Дивіться також: "Диверсійні акти радянських підпільників у Києві. ХРОНІКА"

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.