Спецпроект

Музей Булгакова - у 20-ці кращих літературних музеїв світу

Літературно-меморіальний музей Михайла Булгакова - відділ Музею історії міста Києва - визнано одним з двадцяти кращих літературних музеїв світу. Таке рішення ухвалили експерти першого Форуму літературних музеїв, який відбувся в Москві.

Про це пише ukrinform.ua.

"Критерієм для відбору були не тільки експозиції, враховувалася і різнобічна діяльність установи. Наш музей, окрім головної експозиції, має велику кількість проектів: журфікси, дитячі, великодні та іменинні свята, чаювання на веранді та інші. Всі вони об'єднані тим, що ми називаємо місією нашого музею - відроджувати традиції, пов'язані з життям дому та сім'ї Булгакових", - зазначила директор літературно-меморіального музею М. Булгакова Людмила Губіанурі.

Загалом у список найцікавіших літературних музеїв увійшли: Місто Шиллера Марбах-на-Неккарі, Фонд "Родина Шекспіра", Класичний Веймар, Будинок дитинства і Музей Марка Твена, Музей Анни Ахматової в Фонтанному будинку, Музей Володимира Маяковського, Музей Льва Толстого "Ясна Поляна ", Музей "Будинок, де народився Роберт Бернс", Центр Джеймса Джойса,"Будинок Турбіних", Київський літературно-меморіальний музей Михайла Булгакова, Музей та творчий центр Роальда Даля,"Будинок Будденброки", Музей Генріха і Томаса Манна, Музей Безвинності (Стамбул), Музей дитячої літератури "Юнібакен" (Стокгольм), Музей Нібелунгів (Німеччина), Музей Жюля Верна, Літературно-меморіальний музей-заповідник Антона Чехова "Меліхово", Державний літературний музей (Москва), Державний музей Олександра Пушкіна, Фонд Мартіна Бодмера (Швейцарія).

Теми

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.