Спецпроект

Виставка текстильної скульптури експонується в Музеї гетьманства

З 7 по 27 липня в Музеї гетьманства у Києві експонується виставка текстильної скульптури Олександри Марей та Тетяни Ксеніної.

Про це пише prostir.museum.

Тетяна Ксеніна народилася в 1960 році в місті Донецьку. Рукоділлям цікавилася ще з дитинства. Спочатку навчилася в'язати спицями, гачком, шити, плести макраме, вишивати хрестиком, бісером, освоїла машинну вишивку. Якось, на одному з вернісажів пані Тетяна побачила незвичайних і дуже красивих ляльок Александри Марей. Вони були зроблені в техніці текстильної скульптури з капрону. Відвідала майстер-клас лялькарки і з тих пір весь свій вільний час присвячує виготовленню ляльок. Довелося стати пластичним хірургом, перукарем, стилістом, візажистом та ін.

Основні матеріали з яких зроблені ляльки це капрон, синтепон, дріт, поролон, різні тканини, декоративна тасьма, пряжа, хутро і багато інших матеріалів. Практично неможливо зробити дві однакові ляльки, кожна лялька неповторна, в кожної свій характер і настрій, вони такі ж різні, як і люди.

Текстильні скульптури

Тетяна мріє, щоб її ляльки викликали посмішку, дарували радість і любов, робили навколишніх людей щасливими, створювали в будинку атмосферу тепла, затишку і спокою.

Теми

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.