Уряд передав Нижню Лавру Московському патріархату

75 об’єктів і споруд Києво-Печерської лаври (нижня Лавра) передаються у безоплатне користування чоловічому монастирю Української православної церкви (Московський патріархат).

Про це повідомляє УНІАН із посиланням на прес-службу Міністерства культури.

"Усі об'єкти заповідника залишаються у державній власності, а лише 75 із них (нижня Лавра), передаються у безоплатне користування монастиреві" – повідомив міністр культури Леонід Новохатько.

"Прийняття урядового розпорядження юридично впорядкує фактично існуючу ситуацію, що склалася продовж десятиліть у Свято-Успенській Києво-Печерській лаврі (чоловічий монастир), - наголосив міністр. - Хочу підкреслити: мова йде лише про безоплатне користування майном, а не про відчуження".

Згідно з нинішнім рішенням уряду, витрати на утримання майна тепер повністю покладаються на релігійну громаду.

Києво-Печерська лавра - один із перших православних монастирів в Україні, "батько" руського чернецтва - був заснований у 1051-му році. В 1159-му році отримав титул Лаври.

У XVII сторіччі активно опирався спробам передати територію Київської митрополії Константинопольського патріархату під юрисдикцію Московському патріарху.

У січні 1918 року більшовицькі війська генерала Муравйова розстріляли під стінами Лаври київського митрополита Володимира.

Рішення про створення державного історико-культурного заповідника на базі пам'яток ансамблю Києво-Печерської Лаври було прийняте у 1926-му році.

У 1988 році Українській православній церкві (Московського патріархату) було передано у користування комплекс будівель і споруд Дальніх печер, а і 1990 році - і комплекс Ближніх печер. На даний час кількість ченців у монастирі - 121 особа.

У 1990 році архітектурний ансамбль Києво-Печерської лаври внесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.