Спецпроект

У київському планетарії відкривається Музей історії моди

18 червня у київському планетарії відкривається виставка Музей історії моди - це приватна колекція старовинного дамського одягу і аксесуарів.

Про це пише korrespondent.net.

Музей історії моди - це унікальна колекція з майже тисячі предметів, зібрана киянкою Мариною Івановою за 30 років. Дата народження найповажнішого експоната - 1800 рік, повідомили організатори виставки.

На 500 квадратних метрах буде показано майже 80 модних ансамблів, що колись належали європейським світським дамам позаминулого століття: бальні сукні, накидки для відвідування опери, візитні туалети, весільні вбрання, прогулянкові костюми та інше. Всього протягом дня аристократки міняли туалети шість разів. Крім того, до кожного вбрання додавалися аксесуари - сумочки (срібні, вишиті, бісерні), рукавички, туфлі Попелюшкиного розміру (найбільш ходовий розмір взуття у 19-му столітті був 34 і 35), парасольки від сонця, химерні капелюхи і багато іншого, - все це теж можна побачити на виставці.

Виставка цієї колекції проходить у Києві далеко не вперше, однак колекція постійно поповнюється новими раритетами. Так, за словами організаторів, вперше буде продемонстровано 6 стендів з нижньою білизною, яке ховалося під сукнями європейських модниць майже двісті років тому, а сьогодні виставлено для загального огляду - мереживні панталони, бюстгальтер, корсет, нижні спідниці, сорочки, пеньюари ... - всього до 12 предметів одягу.

Теми

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.