Сталін залишається "почесним депутатом" Донецької міськради

Донецька міськрада "трепетно" ставиться до того, що керівник СРСР у 1922-1953 роках Йосип Сталін залишається її почесним депутатом.

Про це повідомляють "Вести" з посиланням на начальника прес-служби Донецької міськради Максима Ровінського.

Сталін був прийнятий у почесні забійники та почесні депутати міськради 9 березня 1924 року, коли місто Юзівка було перейменовуване на честь партійного керівника на Сталіно (у 1961-му перейменоване в Донецьк).

За словами начальника прес-служби, не варто робити з "почесності" Сталіна якусь проблему.

"Кожний час має своїх героїв. У той період на першому місці була професія шахтаря. І те, що Сталін був і почесним шахтарем, і почесним депутатом - це наша історія, від якої ми не збираємося відмовлятися, - підкреслив Ровінський. - А до того, що Сталін залишився почесним гірником і депутатом, у нас ставлення трепетне, як і до будь-якої історії".

За проведеним у лютому 2013 року КМІС соцопитуванням, 74% українців вважають Сталіна жорстоким тираном, а 57% не хочуть більше такого керівника, як Сталін. Позитивно до Сталіна ставляться 22% населення України.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.