Спецпроект

Комірник з Вінниці створив музей сміття

49-річний комірник з Вінниці В'ячеслав Воєводін створив на території підприємства, яке збирає і сортує сміття, музей. Понад 2000 експонатів збирав протягом п'ятнадцяти років.

Про це пише newsru.ua.

"З тих пір як тут працюю, колекціоную антикварні речі. Прошу своїх працівників при сортуванні сміття відбирати цікаві експонати. Буває, що допомагають у цьому друзі та знайомі. Часто їжджу в Київ і Львів на блошині ринки. Ось вчора купив самовар в Вінниці за 180 гривень. Це ще дешево для такого. Маю 500 прасок, десятки різноманітних чайників, самоварів, підставок для склянок, ордени і медалі, ножі, книги, вишивки, фотоапарати, статуетки, картини, ліхтарі, сервізи, гроші та інші речі. Все просто не вміщається в моєму кабінеті, тому більшість речей тримаю вдома в гаражі. Свічники та шкатулки дружина тримає в будинку ", - розповів чоловік.

Найстаріша річ - бритва німецького виробництва 1695. Крім того, колекція містить два десятки статуеток і картин із зображенням Сталіна, Леніна і Дзержинського.

"Вони з міді зроблені. Хтось здав їх на метали, а мені вже звідти продали. Днями планую цих чоловіків повісити на стіну. Знизу літерами викладу: "Кати України". Вже знайшов спеціальні старовинні літери. А ще є панно із значків . Хочу його і далі розширювати ", - сказав Воєводін.

Свої експонати чоловік не продає.

"Хіба що обміняти на щось. І те міняю тоді, коли є кілька таких самих речей. Розумієте, мене 20-30 гривень за предмет не врятують. Антиквари мене вже дістали. Музею теж дарувати нічого не буду. Знайома, яка там працює, розповіла, що цікаві речі вони продають тим же антикварам. Куплю будиночок під Вінницею з видом на Південний Буг. Зроблю там все під старовину і влаштую музей. Там буде мій син працювати. Він мені допомагає в цій справі ", - каже В'ячеслав.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.