Спецпроект

У Музеї пам'яті жертв Голодомору відкривається виставка

До Дня пам’яті жертв політичних репресій Національний музей "Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні" презентує документально-мистецьку виставку "Репресії у роки Голодомору".

Про це ІП повідомила адміністрація музею.

Мета заходу полягає у відновленні історичної правди, переосмисленні минулого, увічненні пам’яті жертв радянського тоталітаризму та у громадському покаянні.

Експозиція виставки складається з трьох частин: інформаційних плакатів, виставкових вітрин та тематичної відеоінсталяції.

У результаті аналізу останніх наукових досліджень з окресленої проблематики, невідомих архівних документів та матеріалів, показано особливості репресивної політики сталінського тоталітарного режиму щодо селянства України протягом 1932–1933 років.

Час і місце заходу: 15 травня 2013 року, 15.00. Київ, Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні.

Експозиція виставки містить узагальнені та систематизовані дані щодо форм і напрямів репресій, механізму їхнього здійснення; кількості, віку та статі репресованих, а також дає відповідь на питання про наявність серед вказаної соціальної верстви населення критичних настроїв до радянської влади.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.