Спецпроект

Музей історії Києва поповнився новими роботами

Фондова колекція Музею історії міста Києва поповнилася новими творами сучасних майстрів. Серед них 4 картини художника Юрія Єрмоленко, написані ним портрети видатних киян - Бориса Патона, Миколи Амосова, Олександр Архипенко та Ігоря Сікорського.

Про це пише bagnet.org.

Також в новій колекції - робота одного з кращих акварелістів колишнього СРСР Юрія Химича "Вид на Ближні Печери" (1955 р.) і дві роботи відомого київського живописця В.Чернікова: "Київ - місто світлої мрії" (1967 р.) і "Київський бульвар" (1966 р.).

Як зазначив заступник голови КМДА Віктор Корж: "Захід і взагалі реалізація проекту "Київ назавжди. Kyiv forever" стали можливими завдяки столичним меценатам. Приємно, що поціновувачі сучасного мистецтва піклуються про культурну спадщину рідного міста". "Головним завданням і основною метою проекту є примноження колекції музею кращими творами сучасних майстрів. Адже за останні десятиліття фонди музею майже не поповнювалися новими картинами художників, які створюють мальовничий новітній літопис Києва. З цією метою міська влада звернулася до активних меценатів, небайдужих до культури і історичної спадщини, з проханням підтримати проект і придбати в подарунок Музею історії міста Києва картини сучасних художників. І ми дуже вдячні Олександру Фельдману, Федору Зернецькому та Ігорю Понамарчуку за придбані для фондів музею твори. Це дозволить збагатити музейне спадщина і розвивати музейну колекцію ", - зазначила директор Департаменту культури Світлана Зоріна.

Теми

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.