Софію і Лавру внесли до Держреєстру пам'яток

Софію Київську та Києво-Печерську лавру нарешті включать до Державного реєстру нерухомих пам’яток України за категорією національного значення.

Про це Міністерство культури України повідомило голову підкомітету ВР з питань охорони та популяризації культурної спадщини Олександра Бригинця у відповідь на його звернення.

Як відомо, постановою КМУ від 27 грудня 2001 року до категорії "пам’ятки національного значення" у Держреєстрі нерухомих пам'яток було внесено низку заповідників, зокрема Софію Київську та Києво-Печерську лавру. Але постановою КМУ від 3 вересня 2009 року їх було виключено з цього переліку.

Мала вийти інша постанова, яка б включила унікальні об’єкти до Реєстру вже як комплекс споруд, але у зв’язку зі зміною уряду цей документ так і не вийшов

У січні 2013 року ревізори Рахункової палати повідомляли, що "внаслідок неналежного виконання Мінкультури своїх основних функцій досі до Держреєстру нерухомих пам’яток України не внесені пам’ятки архітектурного ансамблю Софійського собору та комплексу споруд Києво-Печерської лаври, які ще у 1990 році включені до Списку світової спадщини ЮНЕСКО".

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.