Під час Гуморини відкрили пам'ятник російській поезії

40-а ювілейна першоквітнева Гуморина в Одесі почалася з традиційного відкриття пам'ятника в саду скульптур Літературного музею.

Цього разу скульптурна композиція, яка носить назву "Срібний вік", присвячена цій епосі в російській літературі, передає УкрІнформ.

"Ми вирішили присвятити скульптурну частину Гуморини представникам Срібного віку, оскільки наше місто було тісно пов'язане з цією літературною епохою", - сказав автор пам'ятника Леонід Ліптуга.

Як відомо, широке застосування термін "Срібний вік" набув у Радянському Союзі після знайомства читачів з "Поемою без героя" уродженки Одеси Анни Ахматової. В Одесі жили і друкувалися чимало представників періоду "Срібного віку".

На композиції представлено жіночі фігури, що сидять на лавках у вигляді сфінксів. На постаменті напис "Срібний вік" і зображення піраміди, в центрі якої назви і напрями в рамках літератури "Срібного віку": "Футуризм", "Імажинізм", "Кубофутуризм" та інші.

Традиція відкривати 1 квітня пам'ятник у саду Літературного музею з'явилася в Одесі 18 років тому. Тут можна побачити пам'ятники герою одеських анекдотів Рабіновичу, Мішці-одеситу, Одесі-мамі, Гоголю, Паустовському, Висоцькому.

В Літературному музеї працює фотовиставка, що розказує про історію Гуморини за 40 років

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.