Спецпроект

У Польщі створено парламентську групу щодо "східних кресів"

У польському Сеймі створено парламентську групу "у справах Кресів, кресов'яків і спадщини Східних Земель давньої Речі Посполитої". Одна з причини - "сліди польськості зникають через організовану діяльність спадкоємців бандерівщини й українських націоналістів".

Про створення групи повідомляє офіційний сайт Сейму (нижньої палати парламенту Республіки Польща).

Креси - "окраїна, пограниччя" - польська назва територій сучасних України, Білорусі і Литви, які у 1919-1939 рр. входили до складу міжвоєнної польської держави (Другої Речі Посполитої).

Остаточне оформлення групи заплановане на квітень, коли в ньому зможуть узяти участь представники усіх депутатських об'єднань. "Чи буде покінчено з 70-річною змовою мовчання про Креси, буде зрозуміло найближчим часом", - зазначає сайт Kresy.pl.

За повідомленням сайту, участь в установчому засіданні групи взяли представники таких "кресових середовищ" [назви дані за назвами воєводств міжвоєнної Польщі] - віленського (Литва), новогрудського (Білорусь), білостоцького (Білорусь і Польща), поліського (Білорусь і Україна), волинського, львівського, тернопільського і станіславського (івано-франківського).

"Окраїни" міжвоєнної Речі Посполитої - це "мультикультурний, мультиетнічний і мультирелігійний плавильний котел тогочасної Європи", - наголошує сайт.

На засіданні зазначалося, що Сейму було б дуже недоречно засуджувати операцію з депортації українського населення "Вісла" в рік, коли відбуваються "заходи з вшанування пам'яті геноциду, влаштованого ОУН-УПА на Окраїнах".

Обговорювалися плани заходів "до 70-річчя геноциду [Волинської трагедії - ІП]" за участю ветеранів Армії Крайової і націоналістичного польського підпілля на Волині. Обговорювався хід збирання підписів з проголошення Дня пам'яті мучеництва кресов'яків.

Було зазначено, що важливою складовою роботи групи є захист спадщини східних земель колишньої Речі Посполитої, оскільки "нереставровані сліди польськості зникають через уплив часу, брак свідомості місцевих спільнот або зумисне організовану діяльність налаштованих вороже до Польщі спадкоємців бандерівщини і українських націоналістів".

"Мала батьківщина третини населення колишньої Польщі не може піти в забуття", - наголошує Kresy.pl.

Видання "кресов'яків" підкреслює, що досі парламентські дебати про долю колишніх "окраїн" велися на вкрай низькому рівні або взагалі не велися, і тепер "можна нарешті сміливо стверджувати, що Креси і кресов'яки знайшли своє постійне місце в Сеймі".

Як відомо, у січні цього року організації кресов'яків висловили протест проти засудження операції з депортації українського населення "Вісла".

Згідно з соціологічним опитуванням, проведеним у 2007 році на замовлення тижневика Wprost, 52% (в тому числі 51% молодших за 29 років) громадян Польщі вважали "східні окраїни" з Вільнюсом і Львовом польськими землями.

Читайте на ІП інші матеріали, пов'язані з "кресовим рухом" у Польщі

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.