Спецпроект

На Донбасі музейники відроджують приз Паші Ангеліної

У Старобешівському районі Донеччини повним ходом йде підготовка до 80-річчя з дня заснування першої в Радянському Союзі жіночої тракторної бригади.

Про це пише donbass.ua.

Так, у музеї-меморіалі Парасковії Ангеліної пройшла тематична конференція, а депутати райради на черговій сесії прийняли рішення відродити традицію вручення призу імені землячки. Колись цей приз вважався досить престижним, але з розвалом Союзу його історія перервалася.

З цього року приз буде знову вручатися по завершенні польових робіт кращому сільгосппідприємству району. Зараз його виготовляють за зразком, який є одним з головних експонатів музею. Він являє собою білу керамічну вазу, розписану під гжель, із зображенням трактора зразка початку двадцятого століття.

Парасковія Ангеліна народилась у селі Старобешеві у родині селянина-батрака - понтійського грека - Микити Ангеліна. Ще на початку колектівізації Паша Ангеліна однією з перших серед жінок оволоділа новою технікою і протягом 26 років очолювала тракторну бригаду.

Була ініціатором соціалістичного змагання механізаторів за високі врожаї, високопродуктивне використання техніки, зниженя собівартості тракторних робіт.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.