Спецпроект

Музей Шевченка отримав в дар картини українського Ван Гога. ФОТО

Азербайджанські нафтовики не дали загинути роботам художника Леоніда Литвина і подарували їх киянам.

Про це пишуть "Коментарі".

Картини художника, справжнє ім'я якого Олексій Литвинов, мистецтвознавці вважають унікальними і називають відкриттям для світової та української живопису. За стилем написання їх порівнюють з роботами Ніко Піросмані та Марії Примаченко.

Унікальні картини 10 років зберігалися на горищі 

Спадщина автора до останнього часу залишалоая практично невідомою для широкого кола цінителів. У радянські часи його стиль подобався далеко не всім, тому він не був членом Спілки художників і не мав можливості показувати свої роботи.

 

За минулі роки було організовано лише дві виставки Литвина - в 1989 і 2000 роках. Весь інший час картини зберігалися у самого художника - в селі на Київщині. При цьому положення художника буквально тяжке: вже 10 років він живе без світла, не маючи кошти ні на утримання будинку, ні на себе, ні на фарби та полотна. Картини складає на горищі і практично нікому не показує.

Вийти ж у світ - хай і не особисто, а за допомогою представлення своїх робіт світу - художникові допомогли друзі і, зокрема, український дисидент Іван Дзюба і його дружина Марта. Картини були викуплені у автора і передані Музею Шевченка Представництвом азербайджанської нафтової компанії.

Поки що в музеї представлено лише 7 картин художника, але з 21 лютого широкій публіці буде представлено практично повне зібрання у 38 полотен. Правда, експонуватимуться воно буде недовго - лише п'ять днів. Після чого картини відправляться в руки профільних фахівців.

 

Теми

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.