Спецпроект

У Єкатеринбурзі відкрився музей Висоцького

У Єкатеринбурзі 23 січня відкрився музей, присвячений Володимиру Висоцькому. У ньому відтворений готельний номер, де Висоцький жив під час гастролей на Уралі.

Про це пише lenta.ru.

Музейний фонд складається з особистих речей барда, включаючи його "Мерседес" і театральну гітару. За заявою організаторів, музей барда є другим в Росії після московського. Хоча в 2010 році повідомлялося про відкриття музею Висоцького в Сочі.

У музеї відтворено один з номерів готелю "Великий Урал", в якій зупинявся Висоцький під час гастролей в Єкатеринбурзі (тоді Свердловськ). У номері було встановлено ​​невелике дерев'яне ліжко, тумба, телевізор та шафа для одягу.

Музей розташовується в бізнес-центрі "Висоцький". Поруч з ним встановлено пам'ятник співакові та його дружині Марині Владі.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.