Спецпроект

У найстрашнішій в'язниці Німеччині відкриється музей

В'язниця Hoheneck в Саксонії в часи НДР вважалася найстрашнішою жіночою в'язницею. У минулому столітті її деякий час використовували нацисти. Тут в'язні шили кили і уніформи для солдатів. У цьому році було прийнято рішення віддати похмурий замок дітям і молоді.

Про це пише gooddays.ru.

 

В Hoheneck переїде музей дитячої творчості "Феноменія". 

За словами представника компанії Artemis, яка зараз володіє замком, на користь Хоенек говорять його місце розташування, великі приміщення, достатньо місць для паркування. Великий простір напевно сподобається і дітям, і батькам.

Уже сім років музей "Феноменія" розташовується в колишній початковій школі в Глаухау, на рік її відвідує приблизно 15 000 людей. У колишній в'язниці кількість відвідувачів стане в два рази більше.

 

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.