Спецпроект

У Росії стане на один музей Чехова більше

Будинок в Таганрозі, що належав родині Чехова, перетвориться на музей. Після реставрації та ремонту будівля, в якій сім'я прожила з 1874 по 1876 рік, стане частиною Таганрозького державного літературного та історико-архітектурного музею-заповідника.

Про це пише russkiymir.ru

Будинок на вулиці Рози Люксембург, 77 - єдина будівля в місті, яка належала сім'ї Чехових, в інших будинках, де вони жили, квартири були зйомні. Саме тут Антоша Чехонте, який навчався в гімназії, написав свої перші оповідання і послав їх до Москви братам для публікації у столичних виданнях.

"Відомо, що гімназистом Чехов випускав рукописний журнал з карикатурами "Заїка", написав комедії "Найшла коса на камінь" і "Недаремно курка співала" (вони не зберіглися) і почав створювати велику драму "Безбатченківщина", - розповіла начальник управління культури адміністрації Таганрога Олена Шелухіна.

У кімнатах буде відтворена обстановка сім'ї Чехових, а відвідувачі зможуть побачити родинні реліквії.

Антон Чехов народився в Таганрозі в 1860 році. За 26 років творчості він створив близько 900 різних творів, багато з яких стали класикою світової літератури. Наразі в світі налічується 12 музеїв А.П. Чехова.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.