Спецпроект

Ермітаж готовий передати Церкві 50 часток святих мощей

Директор Ермітажу приготував для Церкви список з 50 мощей, які музейники готові передати в храми і монастирі, але священики вимагають передати разом із частками і дорогоцінні мощехранительниці.

Про це повідомляє НТВ.

Михайло Піотровський, директор Ермітажу, стверджує, що саме це стало перепоною: "Все було вже обговорено, але при передачі мощей в Кремлі з'ясувалося, що разом з частками мощей повинні бути передані і мощехранительниці, що мають мистецьку цінність, і все в Москві застопорилося. І ми за ними зупинилися. Але все підготовлено до того, щоб це зробити".

Представники Церкви раніше говорили про те, що з музеїв давно слід було забрати насамперед мощі і чудотворні ікони - "тим більше що музеї часто зберігають чудотворні ікони, які по своїй художній цінності не так вже для них значимі, а мощі лежать десь там в шафах". Таку позицію висловив намісник Олександро-Невської лаври єпископ Виборзький Назарій.

Єпископ зазначив, що між музеями та Церквою є питання щодо належного зберігання святинь - за словами Назарія, деякі експонати подекуди досі зберігаються в ящиках часів революції.

В 2010 році Російська православна церква створила спеціальну комісію, завданням якої стали "питання діалогу та взаємодії з установами культури". Основна мета переговорів музейників і священиків - збереження культурної спадщини церкви.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.