Спецпроект

Колекціонер мріє створити музей радянського мистецтва

Ідея відкрити музей радянського мистецтва належить колекціонерові і підприємцю Андрію Філатову. Він є творцем єдиного в Росії арт-фонду, чиї цілі та функції полягають у пошуку та купівлі вивезених за кордон творів мистецтва радянського періоду.

Про це пише aktualno.ru.

Всі твори, які фонду вдасться придбати (а це російські і радянські картини, малюнки та скульптури, створені в період з 1917 по 1991 рік), будуть ретельно вивчені. Також передбачається складання та видання каталогів паралельно з активною експозиційної роботою.

На думку Філатова, якщо колекція з часом стане значною, то з'явиться музей радянського мистецтва в Європі чи Азії.

Фонд планує купувати по 10-12 полотен на рік.

Андрій Філатов вважає, що радянське мистецтво є недооціненим. Спочатку радянське культурне надбання було приховано залізною завісою, а після падіння СРСР багато картин опинилися за кордоном і осіли в приватних колекціях. Світ досі не знайомий з творчістю таких художників, як Микола Фешин, Віктор Попков або Гелій Коржев, упевнений колекціонер. В інтерв'ю одному з федеральних видань Філатов розповів, що "Фешина знають в Америці, але не знають в Європі, наприклад, у Франції. Тому я вирішив видати каталог Фешина на французькій, тому що цей художник заслуговує, щоб його дізнався світ. Я щиро не розумію, чому ціни на роботи радянських імпресіоністів на порядок відрізняються від цін на роботи французьких. Якщо порівняти Кончаловського і Сезанна, різниця буде в 100 разів, хоча обидва - майже сучасники і писали в одному стилі. На мою думку, шедевральний Кончаловський має коштувати стільки ж, скільки середній Сезанн".

Принципова позиція Філатова - пропагувати радянське мистецтво там, де це можливо. Крім створення музею, в найближчих планах - організація пересувних виставок і в Росії, і за кордоном. Коллеціонер вже веде переговори з великим західним музеєм з приводу виставки картин Віктора Попкова, яких у колекції фонду набралося не менше п'ятнадцяти.

Крім того, в колекцію увійшло близько ста робіт з приватного зібрання самого Філатова, а нещодавно фонд поповнили ще три твори - картина Олександра Лактіонова "Лист з фронту", натюрморт Миколи Фешина "Ромашки" і макет-скульптура "Робочий і колгоспниця" Віри Мухіної.

Ще одним аспектом популяризації радянського мистецтва є видавнича програма. Її особливістю стане те, що книги про художників будуть виходити на декількох мовах. У тому числі російською, англійською, французькою та китайською.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.