Спецпроект

Київський режисер за свій рахунок зробив рекламу волинському музею

Волинський регіональний музей українського війська та військової техніки нині має рекламу на біл-борді в центрі Луцька. Рекламу за власний кошт і з власної ініціативи оплатив київський режисер, Андрій Приймаченко.

Про це пише "День".

Цей музей порівняно невеликий, враховуючи, що тут експонуються старі літаки, гармати, танки, автомати й інші засоби наступу і оборони. Він займає площу в один гектар в самому центрі Луцька. Такий музей - єдиний у своєму роді в західному регіоні України.

На музей режисер з Києва Андрій Приймаченко наткнувся випадково. Гуляючи в центрі Луцька, заблукав в старих вузьких вуличках і вийшов на музей. І був, говорить, відверто вражений, побачивши стільки цікавої військової техніки в одному місці. 

На Волині режисер зі столиці знімав кліп для одного з луцьких гуртів. Приймаченко вирішив допомогти музею з рекламою. Наразі в центрі міста на фасаді одного з будинків уже висить біл-борд із зображенням турбіни винищувача і реквізитами музею. Але його вартість сплатив сам Андрій Приймаченко. Тому що не отримав підтримки ні в музеї, ні у відділі туризму міськради, ні в організації "Луцькреклама", де таку рекламу не вважали соціальною. Про витрачені з власної кишені кілька тисячах гривень Приймаченко не шкодує, тому що музей, вважає, гідний більшого розвитку і більш вагомої підтримки.

Натомість директор музею Ігор Пасюк каже, що тепер вони вважають кращим покладатися на підтримку одного зі спонсорів. На його кошти буде оформлений окремий в'їзд на територію музейної експозиції, а меценату музей виділить за це територію для кафе в стилі мілітарі. Все ж лучани, які знають ситуацію з цим музеєм, переконані, що реклама таки не завадить. Тому що хоча вхід і коштує копійки (екскурсія, наприклад, - 10 гривень), але хороший рекламний менеджмент міг би привабити потенційних інвесторів, які допомогли б відремонтувати одну із старих будівель, що належить теж музею. У цьому приміщенні, до речі, директор вже має намір обладнати експозицію про військову історію Волині.

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.