Спецпроект

Музей Олександра Невського відкрився в Переславлі-Заліському

Єдиний в Росії музей, присвячений Олександру Невському, відкрився напередодні Нового року в Переславлі-Заліському. Він розташований навпроти Горицького монастиря.

Про це пише travel.ru.

У музеї зібрані експонати XIII-XIV століть, які розповідають про те, як жили люди понад 700 років тому. Найбільшу цінність представляють стародавні монети, старовинні ікони із зображенням святого благовірного князя Олександра Невського, ордени та зразки озброєння, серед яких - бойова кольчуга (XII століття), пробита в декількох місцях на грудях.

Крім того, в експозиції представлені макети, на яких можна побачити, як виглядав Переславль в XII столітті, як одягалися російські ратники, лицарі Тевтонського ордена і татаро-монголи. Найближчим часом в музеї з'явиться діорама Невської битви.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.