"Регіонали" хочуть приватизувати Почаївську лавру - депутат

В секретаріаті Верховної Ради знову зареєстровано законопроект "Про внесення змін до деяких законів України", який уможивлює вилучення споруд Почаївської лаври з переліку об’єктів, що не підлягають приватизації.

Про це повідомляє "Погляд" з посиланням на депутата Тернопільської обласної ради Степана Барну.

"Якщо такий закон приймуть, то пропозиції стосовно передачі у безоплатне користування або у власність релігійним організаціям пам’яток місцевого значення будуть прийматися органом охорони культурної спадщини вищого (!) рівня, тобто без участі місцевої влади", - зазначив Барна.

За словами депутата, цей законопроект спрямований виключно на приватизацію Почаївської лаври, оскільки тільки її об’єкти відображені в додатку до проекту закону.

Барна анонсував прийняття на найближчому засіданні обласної ради звернення до Верховної ради України з вимогою не допустити прийняття закону, що "фактично дозволить вкрасти в українського народу його духовну святиню".

Депутат упевнений, що даним законопроектом влада хоче спрацювати на випередження та не допустити включення об’єктів Почаївської лаври до Списку спадщини ЮНЕСКО. Рішення Тернопільської обласної ради з цього приводу вже прийнято і направлене до Кабінету міністрів України.

Нагадаємо, що позаминулого року подібний законопроект уже пропонувався на розгляд Верховної ради України, але так і не був унесений у порядок денний. Тоді документ містив ще інші об’єкти культурної спадщини, зокрема, приміщення церков у Криму, храмів Києво-Печерської лаври та Софії Київської.

Почаївська Лавра - чоловічий монастир Української Православної Церкви (Московського патріархату) зі статусом лаври, другий після Києво-Печерської. Знаходиться у Почаєві Тернопільської області.

За легендою, заснований у 1240 році ченцями Печерської Лаври, які втекли від монголо-татар. Уперше згадується в документах у 1527 році. В XVII сторіччі був центром антиунійної боротьби.

З 1713 до 1832 року Почаївська лавра була греко-католицьким монастирем. В цей час було розбудовано більшість із відомого нині архітектурного комплексу лаври. З 1730 року діяла друкарня, яка видала майже 200 книжок, серед них і популярні нині колядки.

З 1832 року монастир знову стає православним, у 1833-му отримує статус лаври. З 1905-го - центр чорносотенного руху регіону. В 1920-39 рр. належав Польській Православній церкві.

Про святого УПЦ МП Амфілохія Почаївського, який допомагав воїнам УПА, читайте в розділі "Тексти"

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.