Спецпроект

ПОЛЬСЬКІ ПРАВІ НЕ ХОЧУТЬ ВИБАЧАТИСЯ ЗА ОПЕРАЦІЮ "ВІСЛА"

Резолюція польського Сейму, яка засуджує операцію з депортації українців "Вісла" (1947 рік), викликала протести деяких поляків та опір політичних сил, які вважають недоцільним вибачатися за ці події, оскільки Україна не вибачається за дії "банд УПА".

Про це повідомляє iPress із посиланням на газету "Жеч Посполіта".

Протест проти проекту резолюції висловили організації кресов’яків [від словосполучення "креси всходнє" - "східна окраїна" - такою була офіційна польська назва територій сучасних України, Білорусі і Литви, які в першій половині ХХ сторіччя входили у склад Польщі - ІП)].

За даними видання, представники організацій кресов’яків вважають, що прийняття резолюції матиме “загальнонаціональні економічні наслідки”, оскільки тоді переселенці та їхні нащадки вимагатимуть відшкодувань.

Читайте також: "Депортовані з Польщі українці вимагають компенсації"

Також проти ухвалення резолюції виступили парламентські фракції опозиційної партії “Право і Справедливість” (PiS) та Польської народної партії (PSL), яка входить до урядової коаліції.

Свій опір політичні сили пояснюють тим, що український парламент у жоден спосіб не вибачився за масові вбивства поляків, які скоїли "банди УПА на Волині та на Поділлі".

"Жеч Посполіта" нагадує, що влада України не реагує на "дедалі частіші випадки глорифікації УПА та Степана Бандери".

Крім окремих політиків, проти резолюції також протестують сотні користувачів інтернету (переважно йдеться про молодь, що поділяє ультраправі погляди).

Вони створили спеціальну подію у Фейсбуці під назвою "Я не вибачаюся за операцію "Вісла" і стверджують, що "польська держава не може, а тим більше не повинна вибачатися за дії, що мали на меті захист польського населення та польської території".

Нагадаємо, що у грудні 2012 року на розгляд польського Сейму надійшов проект ухвали, яка засуджує операцію "Вісла".

Його підготувала парламентська комісія національних меншин із ініціативи її голови, депутата від правлячої партії "Громадянська платформа" (PO) Мирона Сича.

"Йдеться про вшанування тих громадян Речі Посполитої, здебільшого української національності, яких комуністична влада вирвала з домівок і розпорошила по західних і північних землях Польщі", - пояснив Сич.

Раніше Сейм не підтримав ухвалу про засудження акції "Вісла" у 1990-му, 1997-му і 2007-му роках.

Читайте також: "Як діють професійні борці з українцями в Польщі"

Втім, її засудили колишні польські президенти - Олександр Кваснєвський і загиблий Лех Качинський. Брат Леха Качинського Ярослав є лідером опозиційної партії "Право і справедливість", яка виступила проти засудження операції "Вісла" і вибачення перед депортованими.

Операція "Вісла" - примусова депортація в 1947 році комуністичною владою Польщі українців з Лемківщини, Посяння, Підляшшя і Холмщини у північні і західні регіони Польщі (щойно приєднані землі, з яких після падіння Третього рейху було виселене на Захід німецьке населення).

За офіційними даними польських джерел, загалом зі своїх етнічних земель було виселено понад 140 тисяч українців. Напередодні і під час депортації українців убивали - як польське націоналістичне підпілля, так і комуністичне військо. Підозрюваних у причетності до УПА оперативно судили військово-польові суди, переважно до смертної кари.

Виселення українського населення солдатами батальйону Корпусу внутрішньої безпеки "Познань".  Фото: archives.gov.ua

Частину українців (переважно священиків та інтелігенцію) було ув'язнено в концтаборі Явожно (Сілезія) - колишній філії Аушвіца. З чотирьох тисяч українських в'язнів загинув 161.

Намагаючись прискорити асиміляцію переселенців, органи влади зазвичай допускали переїзд в одну місцевість не більше 3-4 українських сімей. До кінця 1947 року у місця, звідки вигнали українців, було переселено близько 14 тисяч осіб польської національності.

У квітні 2011 року президент Віктор Янукович ушанував постраждалих внаслідок операції "Вісла". Цьогорічні, 65-ті, роковини трагедії на державному рівні були проігноровані.

Читайте також:

Акція "Вісла" - останній акт українсько-польської трагедії

Сейм визнав героями організацію, яка убивала українців та євреїв

Прометеї двох народів. Незважаючи на історію, вони примиряли Польщу й Україну

1951 рік. Як Польща й УРСР востаннє обмінялися територіями

Сповідь ката. Як від рук підпілля гинули українці й поляки

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.