Оновлено веб-проект "Карти міст" - з оцифрованими міськими планами

Центр міської історії Центрально-Східної Європи оновив електронну колекцію оцифрованих мап у рамках проекту "Карти міст".

Веб-проект "Карти міст" створено з метою публікації та опрацювання цифрових копій планів міст із регіону Центрально-Східної Європи. Із залученням можливостей цифрових технологій старі мапи публікуються он-лайн через сервіс Google Maps.

Проект надає доступ до колекції картографічних матеріалів з приватних колекцій, архівів та бібліотек. Важливою складовою проекту є здійснення сканування оригінальних аркушів карт та демонстрація можливостей використання оцифрованих матеріалів у галузі гео-просторових гуманітарних наук.

Опрацювання графічного зображення карт і планів відкриває нові перспективи для дослідження міста через призму багаторівневих нашарувань історії, відображених на мапах різного періоду. Проект зосереджується на дослідженні видозміни міського простору в часі, соціотопографії та "культурній історії" картографування міст.

Пріоритетними для аналізу є дільниці та окремі об’єкти, які трансформувалися або повністю зникли з сучасної карти міста.

На даному етапі розвитку проекту "Карти міст" відбувається опрацювання планів Львова та розширення географії проекту на інші міста України. Іде пошук партнерів із метою публікації нових карт та планів міст регіону Центрально-Східної Європи.

Веб-проект "Карти міст" почав діяти у 2008 році, коли за допомогою сервісу Google Maps опубліковано перший план  Львова з колекції Ігора Котлобулатова та отримано дозвіл на розміщення на сайті оцифрованих копій мап з колекцій Військового архіву (Kriegsarchiv) та Австрійської Національної Бібліотеки у м. Відні.

З того часу завдяки співпраці з архівами, бібліотеками та приватними колекціонерами на сайті розміщено 14 колекцій з 90-ма старими планами, на яких зображено 19 міст, розташованих на території сучасних України та Польщі. 

Один з основних результатів діяльності проекту  - зібрання найбільшої он-лайн колекції планів міста Львова, які хронологічно охоплюють період від 1770 по 1977 рр.

Робочі мови проекту - українська та англійська. Інші мови підтримуються тільки частково.

Проект розрахований на студентів, науковців-урбаністів, дослідників, краєзнавців, туристів та широку Інтернет аудиторію.

Читайте також: "Львів пострадянський: топографія міста, про яке не хочуть знати"

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.