Спецпроект

АНОНС: Музей Івана Гончара запрошує на вечорниці

У столичному Музеї Івана Гончара сьогодні відбудуться вечорниці на Андрія.

Про це повідомляє Укрінформ з посиланням на дирекцію музею.

"Андріївські вечорниці - свято неодруженої молоді - відбувалися найчастіше напередодні, увечері 12 грудня, а подекуди й на самого Андрія - 13 грудня. Головними мотивами свята були ворожіння на майбутню долю та обряд кусання Калити. Ворожінням займалися переважно дівчата; вони ж гуртом і випікали Калиту (сонцеподібний корж з діркою посередині). Його підвішували на стрічці, і кожний хлопець, під'їжджаючи на коцюбі, мав спробувати відкусити від нього шматок. При цьому присутні намагалися розсмішити "пана Коцюбинського" і, якщо засміється, "писали" сажею по обличчю. Цього вечора парубоцька ватага робила "шкоду" тим господарям, які не відпускали дівчат на гуляння", - розповідається про цікаву традицію у прес-релізі.

 

Музей, що знаходиться на вулиці Лаврській, склав різноманітну програму, аби відвідувачі відчули всю особливість цього свята. Це майстер-класи (18:30- 20:00) з ліплення вареників, вив'язування традиційних українських жіночих головних уборів, виплітання українських жіночих зачісок, "гуляння макогона у макітрі з маком" від Петра Гончара, "під'їжджання на коцюбі від "пана Калитинського" - Сашка Лірника, випробовування для парубків танцями від гурту "Баламути". А також - ворожіння на дівочу долю від гуртів "Рожаниця" та "Кросна" (19:30-20:30), кусання калити і казки від Сашка Лірника (20:30-21:00). Забава, танці, гостина розпочнуться о 21:00.

"Кличемо вас на вечорницях гуляти, Андрія справляти, на дівочу долю ворожити, щоб в дівках не ходити. Ще й на коцюбі стрибати - Калиту кусати", - припрошують організатори свята.

Теми

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.