Чиновники-пошуковці обговорили добудову Биківні тощо

В Києві відбулося підсумкове засідання державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій при Кабміні.

У засіданні взяли участь більше 20 представників центральних державних органів та відомств - від Мінрегіонбуду до нацкомітету Товариства Червоного Хреста, повідомляє кореспондент ІП.

"Зараз Комісія активно працює, - зазначив перший заступник міністра регіонального розвитку, будівництва і ЖКГ Олександр Аліпов. -  І як результат – сьогодні говоримо про перші читання закону України "Про проведення пошуку і впорядкування поховань жертв воєн та політичних репресій і увічнення їх пам’яті".

Першу редакцію проекту Закону засіданням було вирішено прийняти за основу і спрямувати її на широке громадське обговорення, для внесення  зауважень і пропозицій.

"Значним досягненням Комісії за 2012 рік є також боротьба з мародерами, з явищем "чорної археології", - додав чиновник. - Таким чином пошуковий рух нарешті почав цивілізовуватися".

За словами секретаря комісії Ярослава Жилкіна, робота органу також уключала організацію численних розвідок та експедицій, пошукових робіт територією України, перепоховання загиблих, впорядкування та благоустрій місць поховань".

За його словами, на місці Корюківської трагедії (Чернігівська область) було досліджено 46 об’єктів та виявлено останки 230 мирних жителів, серед яких в основному – жінки, діти та літні люди.

Роботи з пошуку останків, ексгумації та перепоховання, а також благоустрою пам’ятників та меморіалів були здійснені в різних районах Волинської, Закарпатської, Одеської, Донецької  та інших областей України.

Роботи з пошуку загиблих і благоустрою місць поховань проводяться і на території Польщі, де протягом 1944-1946 років були переселені близько 500 тисяч українців.

Учасники засідання також обговорили ситуацію зі спорудженням центральної частини меморіалу жертв тоталітаризму на території Національного історико-меморіального заповідника "Биківнянські могили".

За словами головного архітектора проекту меморіалу Лариси Скорик, для завершення центральної частини меморіалу необхідно ще 20 мільйонів гривень:

"У той час, коли поляки активно розбудовували свою частину, ми не мали достатнього фінансування. У нашому розпорядженні було 10 мільйонів гривень, тоді як повний кошторис центральної частини меморіалу складав 38,8 мільйонів гривень. Таким чином, до відкриття заповідника ми змогли викарбувати лише частину імен закатованих там у роки репресій".

Під час засідання також обговорили створення в Україні програмного продукту "Централізований банк даних жертв війни та політичних репресій" та питання відновлення інтернаціонального кладовища часів Першої світової війни на території міста Ужгород Закарпатської області.

"Відкриття відновленої заповідної території заплановано на 2014 рік, до 100-річчя від початку Першої світової війни, - зазначив секретар Закарпатської регіональної комісії з питань увічнення памяті жертв війни та політичних репресій Володимир Дупелич. - Цей захід має велике міжнародне значення, адже на кладовищі поховані громадяни 11 країн сучасної Європи".

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.