Спецпроект

В Музеї іграшки відкривається виставка новорічних прикрас

3 грудня в Державному музеї іграшки (Кловський узвіз, 8) відкрилась виставка ялинкових прикрас "Новорічні паперові фантазії".

В експозиції представлені картонажні іграшки ХІХ-ХХ ст. ("дрезденки"), фігурки з пап’є-маше початку минулого століття, різдвяні літографічні янголи ХІХ століття, саморобні прикраси, виготовлені в київських родинах понад сторіччя тому.

Окрім того, до уваги відвідувачів представлені українські витинанки, найдавніші екземпляри яких датуються ХVІІ століттям. Характерні елементи паперового орнаменту (сніжинки-зірочки, постаті янголів, хрести, прапорці, хлопавки, бонбоньєрки, гірлянди, ліхтарики, а також вишукані мініатюрні будиночки та ялинки, виготовлені з серветок, газет, модних журналів, пакувального картону та інших матеріалів) додають святу оригінальності та вишуканості.

Одна із голових подій виставки - презентація робіт користувачів Всеукраїнської освітньої мережі "Щоденник.ua", які взяли участь у конкурсі "Новорічна іграшка з паперу". Користувачі протягом місяця створювали та фотографували оригінальні паперові новорічні іграшки та відправляти фото журі конкурсу.

В творчому змаганні взяли участь близько 6000 користувачів. Наразі журі обирає переможців конкурсу. Талановиті школярі напередодні Нового року не тільки отримають за свій талант цінні призи, а й матимуть змогу показати свої твори на виставці.

"Історична Правда" зазирнула в каталог інтернет-аукціонів E-BayAukro i Молоток, щоб поглянути на радянські ялинкові прикраси. На жаль, паперових там небагато.

Теми

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.