Спецпроект

До Москви привезли виставку, присвячену міфу про Чарлі Чапліна

До московського Мультимедіа Арт Музею привезли виставку про людину, завдяки якій "в XX столітті кінематограф став мистецтвом" - Чарлі Чапліна. Таке визначення актор, сценарист і режисер отримав в 1972-му році, коли його нагороджували почесною статуеткою "Оскар" за внесок у розвиток кіно.

Про це пишуть РИА-новости

На виставці представлено дві сотні фотографії з приватних архівів та архівів кінокомпаній, афіші та обкладинки журналів, кінокадри, що дають уявлення про його найзначніші роботи і перші короткометражки, і рідкісна сімейна хроніка, яка дозволяє наочно переконатися, що світ маленького бродяги в капелюсіі з кумедними вусиками був куди більше звичного екранного образу.

Створював експозицію Сем Стурдза, директор Музею Д'Елізе в Лозанні - той самий, що робив тут же, в Мамма, виставку "Фелліні Гранд-парад". Черговість насправді була іншою, розповів куратор виставки: спочатку з'явилася про Чарлі Чапліна, вперше показана в Парижі, а потім, як продовження теми кіно - посвята майстру італійського неореалізму.

Експозиція, яка охоплює всі періоди творчості Чапліна, побудована не хронологічно, а тематично - перший зал, де розмістилася виставка, поділений на розділи "Створення персонажа", "Слава", "Хореографія руху" і "Чаплін за роботою".

Друга частина експозиції, що наближається до Чапліна-особистості, складається з тем "Переконання" і "Мова".

Перша виставка розповідає про політичні і суспільних поглядах Чапліна, що відбилися в кіно і на від'їзді з США, друга - про стосунки актора зі звуковим кіно і про те, як його герой заговорив і заспівав. Сталося це далеко не відразу: з появою звуку Чаплін довго не відходив від звичної манери і тільки у фільмі "Великий диктатор" глядачі вперше почули його голос.

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.