З'явився російсько-білоруський сайт "Историческая правда". ФОТО

Відкрилося російсько-білоруське науково-популярне видання, присвячене історії. Воно називається "Историческая Правда" і - за словами творців - натхненне успіхом української "Історичної Правди".

Про це "Історичній Правді" розповів творець проекту Павєл Шерємєт.

"Загальновідомо, що Росія - країна з непередбачуваним минулим, - пояснив засновник мету сайту. - Тому дискусії на історичні теми мають напружений і гострий характер. Десятиріччя тиску на історичну науку політичної - комуністичної - ідеології призвели до того, що цілі пласти історії або забуті, або надзвичайно спотворені".

Головний редактор проекту - Владімір Тіхоміров, редактор відділів науки у російських виданнях "Коммерсантъ" і "Огонёк".

На сайті є також білоруська версія. Її редагує історик Ігар Мєльнікав - фахівець з історії Білорусі середини XX сторіччя.

За словами Шерємєта, проект створено за підтримки фонду "Династія" засновника компанії "Вимпелком" ("Білайн") Дмітрія Зіміна.

"Прототипом нашого сайту стала українська "Історична Правда", на яку ми рівняємося і з якою хотіли б тісно співпрацювати, - зазначив журналіст. - Звідси і назва наша".

Павєл Шерємєт - редактор сайту "Білоруський партизан", колишній шеф-редактор кореспондентської мережі дирекції інформаційних програм ОРТ. Уродженець Мінська. Автор ряду документальних фільмів і книг на політичну й історичну тематику. Опонент політичного режиму президента РБ Аляксандра Лукашенко.

Адреса нового проекту - istpravda.ru.

Рубрики сайту: "Публікації", "Коротко", "Книги", "Колонки", "Дайджест", "Інтерв'ю", "Екскурсії", "Артефакти", "Музеї" тощо. Є окрема рубрика "Реконструкція", присвячена військово-історичній реконструкції.

 Фото з репортажу про реконструкцію дій УПА на території Білорусі. Сидить з ППШ редактор білоруської версії Ігар Мєльнікав

Як відомо, в листопаді 2012 року в мережі з'явився пам'яткознавчий ресурс "Старожитності".

В січні 2012 року історики Андрій Портнов і Володимир Маслійчук запустили сайт для академічного спілкування істориків Historians.in.ua.

В серпні 2011 року сайт, присвячений історії України, відкрила газета "День".

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.