Спецпроект

У Луганську музей універу відзначив ювілей. ФОТО

Музей Луганського національного університету імені Тараса Шевченка зібрав 7000 зоологічних експонатів і відзначив 40-річний ювілей.

Про це пишуть Комментарии: Луганск.

У цьому році музею ЛНУ виповнилося 40 років, однак працівники, студенти та випускники вузу починали збирати унікальний на сьогодні музейний фонд експонатів ще з 1923 року. 

У перші роки свого існування зоологічна колекція музею розміщувалась у двох шафах навчальної аудиторії Кабінету зоології. У часи, коли Луганський (Ворошиловградський) педагогічний інститут мав тільки один навчальний корпус, нечисленні експонати музею розміщувалися в шафах у двох навчальних аудиторіях Кафедри зоології. У тодішньому музеї була широко представлена ​​місцева фауна, але були й південні види: страус, папуги, фламінго.

Експонати музею 

У сучасній експозиції представлені хохуля, вухатий їжак, лисиця-корсак, перев'язка, дикий кіт, валлабі, барс, кілька гірських форм барана, сітчастий пітон, кінорінх, птах-носоріг, ему, пугач, гриф, дрохва, стрепет, беркут, гриф, декілька видів пінгвінів і інші. Серед колекційних зразків, які становлять найбільшу цінність, слід назвати досить багату колекцію більшості видів хребетних фауни Донбасу.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.