"Регіонали" продовжують просувати пам'ятник Столипіну в Києві

У Києві відкрилася документальна виставка пам'яті прем'єр-міністра Російської імперії Петра Столипіна "За сімома печатками: П.А. Столипін і Київ".

Про це повідомляє "Інтерфакс".

Hа виставці представлені документи, які стосуються 1911-1913 років і пов'язані з перебуванням Столипіна в Києві в зв'язку з підготовкою візиту імператора Миколи II. Частина матеріалів пов'язана з вшануванням пам'яті Столипіна.

За словами організаторів, більша частина документів виставляється вперше.

Загалом на виставці, яка триватиме два місяці в Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України в Національному заповіднику "Софія Київська", представлені копії понад 100 архівних документів.

Виставка підготовлена ​​в рамках договору про партнерство і співробітництво між Державною архівною службою України та міжнародним фондом "Единый мир" у справі збереження історичної пам'яті про Столипіна.

За словами голови правління "Единого миру", депутата ВР від Партії регіонів Едуарда Прутніка, фонд буде робити все можливе, щоб відновити пам'ятник Столипіну, який стояв на Хрещатику з 1913 до 1917 року.

"Це відновлення - не стільки данина Петру Аркадійовичу, скільки відновлення епохи, підходів, поглядів, - зазначив Прутнік. - На мій погляд, історична справедливість переможе".

За словами "регіонала", вони хочуть установити монумент біля будівлі Національної опери України.

Як відомо, в січні цього року комісія Київради з питань культури і туризму не підтримала пропозицію міністерства культури РФ прийняти в дар пам'ятник Столипіну.

Увересні 2011 року прем'єр-міністр Микола Азаров назвав Столипіна "видатним реформатором". Тоді ж група громадян на чолі з російським режисером Нікітою Міхалковим встановила на будинку, де помер Столипін (вулиця Гончара, 33) пам'ятну дошку.

Пам'ятник Столипіну в Києві знаходився на Хрещатику навпроти міської думи (нинішній Майдан Незалежності). Його встановили в 1913 році, а після Лютневої революції 1917-го революційна маніфестація киян знесла пам'ятник під час іпровізованого "народного трибуналу".

Петро Столипін (1862-1911) - міністр внутрішніх справ і прем′єр-міністр Російської імперії (1906-1911). Народився у Дрездені (Німеччина), був гродненським і саратовським губернатором.

Проводив жорстку політику на укріплення самодержавства. Розпустив Думу, увів військово-польові суди, обмежував політичні свободи, проголошені царським маніфестом від 17 жовтня 1905 року.

Розпочав аграрну реформу, яка мала виховати в Росії міцного селянина-господарника, але не встиг довести її до кінця. Будучи російським націоналістом, вів боротьбу з національними автономіями, в тому числі українцями та євреями. За кілька місяців до смерті заявив, що поки він живий, пам'ятника Шевченку в Києві не буде.

Убитий у Київському оперному театрі терористом-есером. Похований у Печерській Лаврі.

Детальніше про "реформаторство" Столипіна і його стосунок до України читайте на ІП в розділі "Тексти"

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.