Прихильники відбудови пам'ятника Столипіну не люблять Петлюру

Відтворення в Києві пам'ятника голові Ради міністрів Російської імперії Петру Столипіну - це "данина поваги нашим предкам". А Петлюра не вартий навіть підошви "великого реформатора".

Про це заявив історик, автор книги "Убивство Столипіна" (у співавторстві з Дмитром Табачником) Віктор Воронін, повідомляє "Інтерфакс".

За словами Вороніна, встановлення в Києві пам'ятника російському політику "повністю висловлювало настрої населення".

Київська журналістка і письменниця Мирослава Бердник наголосила на неприпустимості ігнорування українським суспільством "своєї історії, частиною якої є і особистість Столипіна".

"Це все наша історія, історія сучасної держави Україна, від якої ми активно відмазуємося, відштовхуємося, тому що воліємо жити в країні з невизначеним минулим, - підкреслила Бердник. - Неможливо в країні з невизначеним минулим будувати майбутнє".

Директор української філії Інституту країн СНД, історик Володимир Корнілов висловив думку про те, що заперечення ролі Столипіна в українській історії - "це продовження вимивання пам'яті киян".

"І коли ми дивимося, як тут у Києві з'являються вулиці, пам'ятні знаки людям, імена яких не говорять нічого навіть історикам, ... коли з'являються вулиці особистостям, які за масштабом своїм просто непорівняні з підошвою великого історичного діяча, яким, поза сумнівом, був П. Столипін - ось поруч вулиця Петлюри з'явилася, наприклад, - заявив Корнілов. - Порівняти у світовому масштабі, що означав Столипін для всієї Російської імперії, органічною частиною якої було й імперське місто Київ, і що сотворив Петлюра... який залишив за собою єврейські погроми".

Петлюра про погроми: "Антисемітизм - це свинство"

Ці заяви були проголошені під час круглого столу, організованого міжнародним фондом "Единый мир" під керівництвом голови правління фонду Едуарда Прутніка.

Як відомо, в жовтні цього року було повідомлено, що фонд "Единый мир" співпрацюватиме з Державною архівною службою "у справі збереження історичної спадщини" Столипіна.

Напередодні Прутнік разом із іншими нардепами-"регіоналами" заявили про намір відновити у Києві пам'ятник Столипіну, який стояв на Хрещатику з 1913 до 1917 року.

В січні цього року комісія Київради з питань культури і туризму не підтримала пропозицію міністерства культури РФ прийняти в дар пам'ятник Столипіну.

Увересні 2011 року прем'єр-міністр Микола Азаров назвав Столипіна "видатним реформатором". Тоді ж група громадян на чолі з російським режисером Нікітою Міхалковим встановила на будинку, де помер Столипін (вулиця Гончара, 33) пам'ятну дошку.

Встановити пам'ятник Столипіну також планує харківський мер Геннадій Кернес.

Пам'ятник Столипіну в Києві знаходився на Хрещатику навпроти міської думи (нинішній Майдан Незалежності). Його встановили в 1913 році, а після Лютневої революції 1917-го революційна маніфестація киян знесла пам'ятник під час іпровізованого "народного трибуналу".

Петро Столипін (1862-1911) - міністр внутрішніх справ і прем′єр-міністр Російської імперії (1906-1911). Народився у Дрездені (Німеччина), був гродненським і саратовським губернатором.

Проводив жорстку політику на укріплення самодержавства. Розпустив Думу, увів військово-польові суди, обмежував політичні свободи, проголошені царським маніфестом від 17 жовтня 1905 року.

Розпочав аграрну реформу, яка мала виховати в Росії міцного селянина-господарника, але не встиг довести її до кінця. Будучи російським націоналістом, вів боротьбу з національними автономіями. За кілька місяців до смерті заявив, що поки він живий, пам'ятника Шевченку в Києві не буде.

Убитий у Київському оперному театрі терористом-есером. Похований у Печерській Лаврі.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.