Спецпроект

Батискаф "Пайсіс-11" став експонатом Байкальського музею

Батискаф "Пайсіс-11", який брав участь у зануреннях до Байкальського озера, а потім вивчав океанське дно, повернувся на "батьківщину".

Про це повідомляють Вести

35 років тому тільки що привезені з Канади глибоководні апарати" Пайсіс-7 "і" Пайсіс-11 "було вирішено випробувати саме на священному озері. З їх допомогою було зроблено декілька десятків відкриттів.

За допомогою "Пайса" було підтверджено теорію плит.

Після 2 років роботи батискафи відправилися вивчати глибини океанів, але за 12 років знову повернулися.

Легендарний "Пайсіс-11" зробив більше 120 занурень на Байкалі. Одне з них стало рекордним. У 1991-му  екіпажу вдалося на апараті опуститися до позначки 1637 метрів. До цих пір вважається, що це найглибше місце в озері.

Це було тріумфальне завершення роботи. Після цієї експедиції батискафи перевезли в Калінінград, і вони більше ніколи не занурювалися. "Пайсіс-7" став музейним експонатом для Калінінградського музею світового океану, а глибоководний апарат з бортовим номером 11 повернувся на Байкал. Допомогла в цьому музеєві компанія "Газпром", оплативши доставку цінного вантажу. До свого нового будинку батискаф добирався 2 тижні, перетнув кордони двох держав.

Місця для глибоководного апарату в приміщенні музею не знайшлося, тому вирішено було залишити його на вулиці. Але щоб захистити цінний експонат, навколо нього зведуть прозорі з полікарбонату стіни і дах. Поки відвідувачі зможуть його побачити тільки зовні, але в планах музейників створити екскурсію, коли кожен бажаючий зможе відчути себе в числі екіпажу "Пайсіс-11".

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.