Спецпроект

Музей Історії польських євреїв створив базу юдаїки

Центральна база юдаїки - це Інтернет-база даних, яка надає доступ до інформації про пам'ятки і документах. Раніше ці матеріали перебували в різних колекціях Польщі та світу.

Про це повідомляє JuwishNews.

Музей Історії польських євреїв створив Центральну базу юдаїки, який містить: фоліант XVIII в. князя Кароля Радзивілла про призначення рабина, вивіску дантиста з Варшавського гетто, довоєнні талони на мацу, ханукальні лампи, устілка для черевиків, виготовлена ​​з фрагмента Тори.

Клезмерська гітара з випаленої на ній зіркою Давида і краватка Владислава Шпільмана, фоліанти XVI в., Програму концертів Cafe-BarZachętaв 1940 року і багато іншого.

 

Відвідувачі Інтернет-бази юдаїки зможуть ознайомитися з творами мистецтва з надзвичайно багатої колекції Єврейського історичного інституту: Мауріціо Готтліба, Вільгельма Вахтеля і Самуїла Гіршенберга, а також знаменитою Берлінської колекції.

Тепер користувачі Інтернету зможуть прочитати описи та побачити фотографії більше 3 тисяч об'єктів з колекції Музею Історії польських євреїв і Єврейського історичного інституту ім. Еммануїла Рінгельблюма, співробітники якого виступили партнерами у створенні цього унікального проекту.

Це ніде раніше не експоновані пам'ятні предмети, що мають величезне історичне та сентиментальне значення - свідоцтво про тисячолітню історію життя євреїв на польських землях.

Співробітники музею будуть раді співпраці з іншими установами та музеями, які містять предмети юдаїки в своїх колекціях. Наразі йдуть переговори з Генеральною дирекцією держархівів, Археологічним музеєм, а також з Історико-археологічним музеєм у місті Островець Свентокшиски.

Навесні 2013 року в базі з'являться перші об'єкти з іноземних колекцій.

23 жовтня поточного року Музей Історії польських євреїв підписав договір про співпрацю з Єврейським науковим інститутом YIVO, заснованим у 1925 році у Вільнюсі, з 1940 року Інститут розташовується в Нью-Йорку. У його архіві знаходиться 24 млн. одиниць, в т.ч. манускрипти, документи, фотографії, звукозапису, твори мистецтва, плакати та інші артефакти.

Більше 70 років колекція YIVO не була доступна європейцям, тепер, завдяки договору між Музеєм Історії польських євреїв і YIVO. Проект фінансується на кошти Міністерства культури і національної спадщини Польщі.

 

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.