Спецпроект

В Інституті нацпам'яті вивчали роботу музею "Тюрма на Лонцького"

В Києві відбулася наукова конференція "Національна пам’ять: соціокультурний та духовний вимір", організована Українським інститутом національної пам’яті (УІНП) та Українським фондом культури.

Предметом наукової дискусії на конференції в УІНП стали особливості практик вшанування пам’яті та їхній вплив на формування моральних цінностей у музеї "Тюрма на Лонцького" (Львів). Як відомо, музей розташовано у споруді, в якій містилися каральні апарати тоталітарних режимів - НКВД-КГБ і Гестапо.

Історик Ігор Дерев’яний відзначив, що інтерпретація матеріалів експозиції музею ставить наголос на екзистенційних проблемах світового рівня.

"Факти злочинів проти людства зазвичай викликають негативні емотивні відчуття, але з іншого боку, приклади та масштаби терору мотивують до розуміння цінності людського життя та цінності свободи у всіх її проявах, — пояснює історик. — Історичний досвід сьогодення, на котрий мають вплив розсекречені та відомі факти терору, нівеляції прав і свобод людини, засудження тоталітарних ідеологій світовою спільнотою, засвідчують всепереможність добра (жертв в ім’я незалежності та свободи) над злом (тортурами, окупацією, смертю, поневоленням)". 

Ірина Когут, експерт-соціолог Центру досліджень визвольного руху, основну увагу закцентувала на переході від традиційних комеморативних практик, таких як екскурсія та експозиція, до нових інтерактивних, які передбачають взаємодію між учасниками — музейними працівниками та гостями установи.

Дослідниця розглядає приклади поєднання заходів музею як місця пам’яті і як музею-меморіалу.

"Церемонії вшанування пам’яті взаємодіють між собою, витворюючи нову комеморативну практику, яка поєднує у собі культурне і соціальне та є культурною інновацією, що пришвидшує процес реконструкції", — зауважує історик.

Більше про музей НКВД-КГБ і Гестапо читайте за темою "Тюрма на Лонцького"

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.