Спецпроект

В Інституті нацпам'яті вивчали роботу музею "Тюрма на Лонцького"

В Києві відбулася наукова конференція "Національна пам’ять: соціокультурний та духовний вимір", організована Українським інститутом національної пам’яті (УІНП) та Українським фондом культури.

Предметом наукової дискусії на конференції в УІНП стали особливості практик вшанування пам’яті та їхній вплив на формування моральних цінностей у музеї "Тюрма на Лонцького" (Львів). Як відомо, музей розташовано у споруді, в якій містилися каральні апарати тоталітарних режимів - НКВД-КГБ і Гестапо.

Історик Ігор Дерев’яний відзначив, що інтерпретація матеріалів експозиції музею ставить наголос на екзистенційних проблемах світового рівня.

"Факти злочинів проти людства зазвичай викликають негативні емотивні відчуття, але з іншого боку, приклади та масштаби терору мотивують до розуміння цінності людського життя та цінності свободи у всіх її проявах, — пояснює історик. — Історичний досвід сьогодення, на котрий мають вплив розсекречені та відомі факти терору, нівеляції прав і свобод людини, засудження тоталітарних ідеологій світовою спільнотою, засвідчують всепереможність добра (жертв в ім’я незалежності та свободи) над злом (тортурами, окупацією, смертю, поневоленням)". 

Ірина Когут, експерт-соціолог Центру досліджень визвольного руху, основну увагу закцентувала на переході від традиційних комеморативних практик, таких як екскурсія та експозиція, до нових інтерактивних, які передбачають взаємодію між учасниками — музейними працівниками та гостями установи.

Дослідниця розглядає приклади поєднання заходів музею як місця пам’яті і як музею-меморіалу.

"Церемонії вшанування пам’яті взаємодіють між собою, витворюючи нову комеморативну практику, яка поєднує у собі культурне і соціальне та є культурною інновацією, що пришвидшує процес реконструкції", — зауважує історик.

Більше про музей НКВД-КГБ і Гестапо читайте за темою "Тюрма на Лонцького"

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.