КОМУНІСТКА І "РЕГІОНИ" РАЗОМ ПІАРИТИМУТЬ СТОЛИПІНА

Міжнародний фонд "Єдиний світ" і Державна архівна служба України співпрацюватимуть у створенні виставок та виданні архівних матеріалів про прем'єр-міністра Російської імперії Петра Столипіна.

Про це повідомляє "Інтерфакс".

Договір про співробітництво "у справі збереження історичної пам'яті та реформаторської спадщини" Столипіна підписали голова Держархіву Ольга Гінзбург та голова правління фонду "Єдиний світ", депутат від Партії регіонів Едуард Прутнік.

"Потрібно багато чого зробити нам для того, щоб цю відому фігуру зробити яскравою і донести до нашої країни її позитивний образ", - сказала Гінзбург при підписанні документа.

"Я впевнений, що реформи Столипіна мали величезне значення і для України, і в цілому для великої імперії, яку він тоді очолював", - додав Прутнік.

За словами "регіонала", первісна ініціатива фонду з відновлення пам'ятника Столипіну перейшла в більш глибокий проект. При цьому депутат зазначив: "Ми не ведемо мову про створення нового пам'ятника, ми говоримо про відновлення старого"​​,

Так виглядав пам'ятник Столипіну на Хрещатику. Напис ліворуч: "Петру Аркадьевичу Столыпину - русскie люди". Напис над фігурою вітязя: "Вамъ нужны великiя потрясенiя, - намъ нужна великая Россiя"

У свою чергу Гінзбург заявила, що Держархів в рамках співпраці з фондом має намір організовувати виставки архівних матеріалів про Столипіна, а також видавати ці матеріали.

За словами Прутніка, його фонд також заснував створення електронної бібліотеки імені Столипіна, а також міжнародну грошову премію за реформаторські ідеї.

Як відомо, Ольга Гінзбург - член КПУ, яка стала головою Держархіву за квотою Компартії.

У жовтні цього року Прутнік разом із іншими "регіоналами" заявили про намір відновити у Києві пам'ятник Столипіну, який стояв на Хрещатику з 1913 до 1917 року.

В січні цього року комісія Київради з питань культури і туризму не підтримала пропозицію міністерства культури РФ прийняти в дар пам'ятник Столипіну.

Увересні 2011 року прем'єр-міністр Микола Азаров назвав Столипіна "видатним реформатором". Тоді ж група громадян на чолі з російським режисером Нікітою Міхалковим встановила на будинку, де помер Столипін (вулиця Гончара, 33) пам'ятну дошку.

Встановити пам'ятник Столипіну також планує харківський мер Геннадій Кернес.

Петро Столипін (1862-1911) - міністр внутрішніх справ і прем′єр-міністр Російської імперії (1906-1911). Проводив жорстку політику на укріплення самодержавства. Розпустив Думу, увів військово-польові суди, обмежував політичні свободи, проголошені царським маніфестом від 17 жовтня 1905 року.

Розпочав аграрну реформу, яка мала виховати в Росії міцного селянина-господарника, але не встиг довести її до кінця. Будучи російським націоналістом, вів боротьбу з національними автономіями. За кілька місяців до смерті заявив, що поки він живий, пам'ятника Шевченку в Києві не буде.

Убитий у Київському оперному театрі терористом-есером. Похований у Печерській Лаврі.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.