Спецпроект

Перший в Україні підземний музей скульптур відкрили на Тернопільщині. ФОТО

У підземній печері за три дні ужгородка Аліна Симкович разом з однокурсницею виліпила голу жінку – трипільський символ родючості.

Про це пише mukachevo.net.

Арт-об’єкти для печерного музею створювали впродовж трьох днів, близько двадцяти студентів і випускників художніх ВУЗів, художників аматорів із Тернополя та Львова.

Серед учасників заходу була й ужгородська мисткиня Аліна Симкович, дівчина саме навчається у Львівській академії мистецтв.

Складність роботи полягала в тому, що усі скульптури учасники ліпили у печері.  Завдяки унікальному мікроклімату, вироби з глини там залишатимуться незмінними.

 

Разом із учасниками працювали інструктори, які навчали правильно пересуватися трасами, щоб не загубитися у таємничому лабіринті.

"Враження фантастичні. Ми там були три дні, кожний день спускалися в печеру і ліпили, на третій день в нас була екскурсія по печері. Глибина печери була близько 45 метрів. Коли ми почали спускатися вперше, було страшно, ми повзли на колінах близько 50 метрів, я вже думала, що це так завжди ми будемо повзти, коли ми дісталися до місця, де мали ліпити, трішки заспокоїлися" - зізнається дівчина.

"У підземній печері температура завжди стабільна  - 11 градусів, тому ті роботи, що ми ліпили, будуть стояти там вічно. Це перша в Європі і друга в світі за величиною печера, а така скульптурна експедиція проводиться вперше в Європі" - розповіла Аліна Симкович.

Дівчина зазначила, що перший день пробула у печері близько 4 годин, а наступні два дні по 6-8 годин.

Робота називається "Загадка природи". "Ця жіночка без голови є символом родючості і достатку у трипільців, вони зображали їх з перебільшеними статевими органами. Скульптури зберігатимуться там вічно, а що ліпити будемо, ми до приїзду в печери ще не знали" - розповіла скульптор Аліна Симкович.

Зараз з десяток скульптур очікуватимуть у печері "Оптимістична" поціновувачів мистецтва, та спелеологів, які охоче досліджують цю місцину. 

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.