Спецпроект

Москвичам заборонили створювати музей Гаррі Поттера

У Москві не буде музею Гаррі Поттера. Принаймні, найближчим часом - компанія Warner Bros. Entertainment Inc, до якої організатори першого в Росії музею чарівного хлопчика звернулися за ліцензією, відповіла рішучою відмовою.

Про це пишуть РИА-новости

 

Ентузіасти не здаються, вони написали ще одного листа до закордонний концерн, де просять знайти якийсь вихід. Але відповіді поки немає.

Музей Гаррі Поттера його організатори, Наталя і Максим Печеник, обіцяли відкрити в Москві в кінці жовтня. Поттеромани з усієї Росії вже почали надсилати свої малюнки, рукодільні чарівні палички, глиняні фігурки, браслетики із зображенням улюблених героїв. Для музею закуповувалися книги Джоан Роулінг на всіх мовах, сувеніри, шилися костюми.

Вже підшукували затишне приміщення в самому центрі Москви, щоб створити там чарівну атмосферу Гогвортсу. Передбачалося, що там будуть збиратися поттеромани, пити вершкове пиво і обговорювати своїх "Патронус" або долю акторів, що зіграли їх улюблених героїв.

Але раптом з-за океану прийшла неприємна звістка. Компанія Warner Bros, якій належать права на використання візуального образу Гаррі Поттера і всіх його друзів і ворогів, і навіть на шрифт, яким написано назву, відповіла м'якою, але рішучою відмовою.

"Велике вам спасибі за інтерес, проявлений до ліцензії на продукцію Гаррі Поттера для вашого музею в Москві. Нам украй приємно, що у вас народилася така ідея і що ви звернулися до нас ", - ласкаво почали вони.

Але потім пояснили: "Незважаючи на те, що ця ідея унікальна й захоплююча, в даний момент вона не збігається зі стратегічними планами бренду. Зі всією повагою, ми змушені вам відмовити". Компанія Warner Brothers побажала усіляких успіхів московським поттероманам і додала: "Будь ласка, тримайте нас в курсі інших можливих ідей".

Подружжя збиралося відкрити музей на власні кошти і сподівалося, що доходів від невеликого магазинчика і кафе вистачить на оренду приміщення.

"Але ми думали, що наш музей буде користуватися популярністю, про нього будуть багато писати, в нього будуть приїжджати. Тож не хотілося ховатися", - кажуть організатори.

І, судячи з усього, їх розрахунки були вірними. Навіть на рівні ідеї музей користувався попитом. На сторінці проекту у соцмережах вже зареєструвалося 2500 осіб, про нього писали ЗМІ, його обговорювали на своїх численних форумах вітчизняні поттеромани. Кілька десятків волонтерів готові були безоплатно допомагати і брати участь.

 

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.