Викрадення Развозжаєва здійснене за класичними зразками КГБ - історик

Викрадення з України російського опозиціонера Развозжаєва є частиною класичного сценарію роботи колишньої радянської спецслужби.

Про це історик Володимир В'ятрович написав у колонці для ТСН.ua.

За його словами, наявні всі історичні складові операцій КГБ - затримання неугодного владі в іншій країні при спробі втечі, викрадення і повернення на батьківщину, допит і тортури, зізнання і гучний процес.

"Це — елементи класичного сценарію, майже всі з яких присутні у випадку з Развозжаєвим, - зазначив історик. - Наразі бракує тільки "процесу століття", який не лише проллє світло на деталі страшної змови, але й завершиться суворим, "за законами революційного часу", вироком".

На думку В’ятровича, кримінальне обвинувачення російських опозиціонерів є лише однією з цілої низки подій у сусідній країні, які підтверджують, що в Росії услід за реабілітацією радянського минулого намагаються активно використовувати його методи у сьогоденні.

"Тут знову напрошується історична аналогія, — продовжує історик, — так спокійно радянські спецслужби могли діяти тільки на окупованих СРСР територіях".

 

І наводить приклади: "Саме з окупованого Відня в 1947 році викрали австрійського князя Вільгельма фон Габсбурга, відомого симпатика та активіста українського національного руху, більш знаного у нас під іменем Василь Вишиваний. Із зайнятої совєтами Праги тоді ж, у 1947-му, радянські спецслужби викрали і відомого діяча ОУН Володимира Горбового. Перший з них помер у Лук’янівській в’язниці, а другий відбув багаторічне ув’язнення у сталінських таборах. Таких випадків з участю НКВД, СМЕРШ чи КГБ було чимало".

В’ятрович, який досліджував архіви КГБ, розповів також, що "на інших територіях, де радянські спецслужби не почувалися так упевнено, їхні агенти ліквідовували своїх ворогів. Найвідомішими для українського читача є приклади вбивства в Мюнхені діяча ОУН Льва Ребета (1957 рік) та Степана Бандери (два роки після цього). Із сучасної російської історії, яка підтверджує, що в діяльності її спецслужб мало що змінилося з радянських часів, можна згадати вбивство Олександра Литвиненка у Лондоні".

Член російської опозиційної організації "Лівий Фронт" Олег Развозжаєв був викрадений в Україні невідомими. Українські силовики не в курсі, що і як сталося.

Читайте на ІП інші матеріали за темою "ЧК-КГБ"

 

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.