"Регіонали" хочуть пам'ятник Столипіну в Києві. ФОТО

Група народних депутатів подала запит у міністерства і відомства з пропозицією розглянути можливість відновлення в Києві пам'ятника прем'єр-міністру Російської імперії Петру Столипіну. За "роль у державному розвитку".

Автори запиту - депутати ВР з фракції Партії регіонів Едуард Прутнік, Валерій Бондик, Олексій Плотніков, Валерій Коновалюк, Віктор Бондаренко і Олег Царьов (останній відомий боротьбою з львівським рестораном "Криївка).

Нардепи пояснюють свою ініціативу суспільним інтересом, а також "поверненням до витоків історичного розвитку Києва і України, відновленням історичної пам'яті шляхом відтворення пам'ятників, які існували раніше, і враховуючи безсумнівну роль Петра Столипіна в державному розвитку".

За словами Прутніка, його міжнародний фонд "Единый мир" виступив з ініціативою організації всеукраїнського відкритого конкурсу скульпторів зі створення проекту відновлення пам'ятника Столипіну в Києві.

 Так виглядав пам'ятник Столипіну на Хрещатику. Напис ліворуч: "Петру Аркадьевичу Столыпину - русскie люди". Напис над фігурою вітязя: "Вамъ нужны великiя потрясенiя, - намъ нужна великая Россiя".

Також фонд звернувся до Державної архівної служби України з пропозицією про проведення виставки і друку збірника-буклету архівних документів, матеріалів, фотографій, присвячених пам'яті Столипіна, а також його перебуванню в Києві.

Депутати пропонують обговорити проект відтворення пам'ятника Столипіну на спеціальній сторінці у "Фейсбуку".

Пам'ятник Столипіну в Києві знаходився на Хрещатику навпроти міської думи (нинішній Майдан Незалежності). Його встановили в 1913 році, а після Лютневої революції 1917-го революційна маніфестація киян знесла пам'ятник під час іпровізованого "народного трибуналу".

Як відомо, в січні цього року комісія Київради з питань культури і туризму не підтримала пропозицію міністерства культури РФ прийняти в дар пам'ятник Столипіну.

16 березня 1917 року. В рамках підготовки до Свята свободи пам'ятник було знесено як символ імперської політики царату

У вересні 2011 року прем'єр-міністр Микола Азаров назвав Столипіна "видатним реформатором". Тоді ж група громадян на чолі з російським режисером Нікітою Міхалковим встановила на будинку, де помер Столипін (вулиця Гончара, 33) пам'ятну дошку.

Встановити пам'ятник Столипіну також планує харківський мер Геннадій Кернес. 

Петро Столипін (1862-1911) - міністр внутрішніх справ і прем′єр-міністр Російської імперії (1906-1911). Проводив жорстку політику на укріплення самодержавства. Розпустив Думу, увів військово-польові суди, обмежував політичні свободи, проголошені царським маніфестом від 17 жовтня 1905 року.

Розпочав аграрну реформу, яка мала виховати в Росії міцного селянина-господарника, але не встиг довести її до кінця. Будучи російським націоналістом, вів боротьбу з національними автономіями. За кілька місяців до смерті заявив, що поки він живий, пам'ятника Шевченку в Києві не буде.

Убитий у Київському оперному театрі терористом-есером. Похований у Печерській Лаврі.

Історична Правда

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.