Спецпроект

Мінкульт на прохання псевдо-УГКЦ перевіряє лесбійство в музеї

Міністерство культури просить пояснень від Національного художнього музею через скаргу незареєстрованої Української Правовірної Греко-Католицької Церкви (УПГКЦ), яка називає пропагандою гомосексуалізму проект ''Спляча красуня''.

Про це пише ВВС-Україна.

Незареєстрована Українська Правовірна Греко-Католицька Церква поскаржилася на керівництво Національного художнього музею за "рекламування збочення" - так сказано у скарзі на ім'я голови комісії з питань захисту суспільної моралі Василя Костицького.

Обурення церкви викликав перформенс українсько-канадського художника Тараса Полатайка, який завершився в Києві майже місяць тому.

В рамках проекту кожен повнолітній, дотримавшись певної процедури, міг спробувати розбудити поцілунком "сплячих красунь". В результаті, одна з учасниць мистецької акції розплющила очі у той момент, коли її цілувала інша дівчина.

УПГКЦ розцінила таку сучасну версію історії як пропаганду лесбійських стосунків

На скаргу вже відреагували - у листі від 8 жовтня, копію якого Тарас Полатайко продемонстрував ВВС Україна, директор департаменту культурної спадщини та культурних цінностей міністерства культури Микола Вінграновський просить керівництво музею дати пояснення з приводу того, що відбулося.

Водночас найбільшу греко-католицьку громаду в Україні об'єднує не УПГКЦ, а Українська Греко-Католицька Церква, яка є зареєстрованою, на відміну від УПГКЦ.

Скарга з боку УПГКЦ з'явилася за кілька днів до того, як український парламент у другому читанні розглядатиме законопроект про пропаганду гомосексуалізму.

Автори пропонують встановити відповідальність за пропаганду сексуальних відносин між особами однієї статі, а також за використання для таких цілей друкованих видань, теле- та радіомовних організацій.

Організації, які захищають права геїв, кажуть, що цей законопороект, який підтримали 289 депутатів, дискримінує геїв та заборонятиме їм збиратись публічно.

Теми

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.